Врятував багатьох побратимів: захиснику з Волині просять присвоїти звання Героя України

На сайті Президента України Віктор Ісюк зареєстрував відповідну петицію 14 жовтня. Для того, щоб її розглянули, потрібно зібрати 25 тисяч підписів. 

Підтримати звернення можна проголосувавши за посиланням.

Андрій Чурак загинув за незалежність України 9 серпня 2024 року. На воєнну службу прийшов ще у 2015 році, опісля очолював спілку ветеранів АТО «Побратим».

На початку повномасштабного вторгнення повернувся закордону, щоб добровільно вступити до лав ЗСУ. У тилу залишилась дружина і двоє дітей.

Служив у 63-му батальйоні 103 окремої бригади сил територіальної оборони ЗСУ. 

Місією Андрія Чурака було, насамперед, рятувати своїх побратимів. Старший сержант перебував на посаді бойового медика. Понад 20 побратимів напряму завдячують йому тим, що досі радіють сонячному світлу. Адже Чех (таке псевдо було в Чурака) не просто надав їм медичну допомогу, а, ризикуючи життям, витягував із зон, звідки, здавалося, вже нема шансів їх дістати.

Ранньою весною цього року під час обстрілів він одночасно намагався допомогти одразу трьом товаришам по зброї, оперативно витягуючи їх з-під завалів. Проявивши надзусилля, під адреналіном одразу навіть не помітив, як розірвав м’язову систему плеча, рука перестала реагувати. Після цього у Харкові його оперували, проходив реабілітацію. Попри все знову повернувся у стрій на фронт. Перебував переважно на Харківському напрямку, під занавіс літа їх передислокували на Сумщину, де хлопців готували до стримування рашистів й штурмування ворога.

Загинув в населеному пункті Кияниця Сумської області під час ворожого обстрілу КАБами.

Читайте також: 

• Понад усе любив свою родину та рідну землю: спогади про загиблого воїна Олександра Вшивкова
• Вірив у щасливе завтра своїх доньки та сина у рідній мирній Україні: спогади про загиблого Героя з Луцького району
• «Душа дружини передчувала біду»: спогади про Героя Андрія Мельника з Волині, якому назавжди 35