«Все добре»: історія прикордонника з Волині, який мріє повернутися до родини

Історію бійця розповіли у Західному регіональному управлінні Держприкордонслужби України-Західний кордон.

У серпні 2023 року Сергій вирішив долучитися до лав Державної прикордонної служби України. Службу розпочав у Волинському прикордонному загоні, а згодом перевівся до 7-го прикордонного Карпатського загону. Тут продовжив службу в протитанковому підрозділі прикордонної комендатури швидкого реагування «Шквал».

Перший бойовий досвід отримав у 2024 році під час наступу ворога на Харківщину. Найбільше хвилювався через можливість припуститися помилки, яка могла б коштувати життя йому чи побратимам. Згодом усвідомив: у бойовій роботі важливі не лише професійні навички, а й злагодженість, взаємна довіра та чітка комунікація.

Також, разом із підрозділом Сергій пройшов важкі бої у Серебрянському лісі. За цей час опанував керування FPV-дронами, працював у складі екіпажів протитанкової «Стугни» та важкого дрона «Вампір», допомагав забезпечувати військових на позиціях.

«Коли працюєш із людьми, важливо, щоб усі розуміли одне одного з півслова. Часом від тебе залежить чиєсь життя. Тому треба бути зібраним і чітко виконувати свою роботу», - говорить Сергій.

За роки служби побратими стали для нього значно більше, ніж просто товаришами по службі. Разом вони пережили складні бойові виходи, втрати та випробування. Сергій не приховує, що згадувати полеглих друзів боляче, адже кожен із них назавжди залишився частиною його життя.

«Ми проводимо разом увесь час - 24/7. Вони стали частиною мене, моїх думок, моєю другою родиною», - ділиться військовослужбовець.

Попри відстань, він намагається щодня підтримувати зв’язок із дружиною, мамою та братом. А якщо немає можливості зателефонувати, надсилає коротке повідомлення: «Все добре». Ці два слова для рідних означають набагато більше, ніж здається.

Найбільша мрія Сергія після перемоги - повернутися додому живим і здоровим, обійняти дітей та провести час із двома онуками. Адже саме родина, підтримка близьких і віра в повернення додому допомагають йому рухатися вперед.

«Хочеться просто повернутися додому, побачити всіх своїх, побути з дітьми й онуками. Це те, чого чекаєш і заради чого тримаєшся», - говорить прикордонник.

Читайте також: 

• «Полюють на будь-яку людину та машину»: військові вимагають примусової евакуації зі Слов’янська та Краматорська
• Батько чотирьох дітей, прикордонник і кінолог: як волинянин пройшов війну та повернувся на кордон
• Востаннє говорив із дружиною за день до смерті: спогади про прикордонника з Волині Романа Дуду