«Я був перший хлопець на селі»: легендарний екстренер «Волині» поділився різдвяною історією з дитинства

Про це пише НВ.

Відомий тренер пригадав своє минуле та розповів, як він колись вирізнявся від інших дітей.

-   Яким буде цьогорічне Різдво для вас? Краще, що перенесли на грудень таку подію?

-  Добре, що перенесли. Давно пора. Так, що я двома руками «за». Я дуже радий.

- Ви раніше у січні святкували, так?

- 7 січня святкували. У грудні - вперше.

- Ви точно пам’ятаєте якісь історії з вашого дитинства. Як відбувалося Різдво? Чи можете пригадати? Що для вас означає коляда?

- Ой, це так було давно, але було дуже весело. Колядувати забороняли в той час. 60-ті роки… Але ми з нетерпінням чекали цього моменту. Тому що можна було ходити, колядувати. Давали нам копійки… Ну, потім можна було ключку купити чи ковзани за ці гроші. Було дуже весело і дуже чекали тих свят.

- Робили якісь Вертепи?

- Вертепи забороняли тоді. Ми ходили по дві-три дитини. Так, щоб було, як зараз — то тоді такого не було. Але так згадую ті часи. І зими були зовсім інші. По два метри снігу, мороз був і було зовсім інакше, ніж зараз.

- Треба було чистити сніг кілька годин, щоб просто кудись піти?

- Так, так. Зараз світло хоч є. А тоді ліхтарі брали. З’явилися тоді тільки ті китайські ліхтарики. І ми ходили з цими ліхтариками. Ходили до рідних: мама, брат, сестра… Бо там нам більше давали грошей.

- Говорили ще з Юрієм Віртом, він казав, що відразу тоді купували чи лижі, сани, ключки, ковзани. Не відкладали гроші на дальший період. Заколядували, тай витратили.

- Так. Ключки тоді тільки якісь з’явилися. Бо ми в основному в лісі вирізали якесь деревце, ключку зробили та й грали. А ковзани були маленькі, на шнурках. І все. Це вже потім почало з’являтися більше. Моя родина, брати, сестра — жили в Америці. І вони мені вислали ковзани справжні. Я був, напевно, один в Україні, який мав і одягав такі ковзани. То були чисто хокейні! Я був перший хлопець на селі, як то кажуть. Потім вже і ключки з’явилися, в Мукачеві фабрику відкрили. Був чемпіонат області, на Україну грали. Цілу зиму був каток у Львові на стадіоні Україна. Цілу зиму заливали. Був мороз, була справжня зима. Дуже багато дітей там каталося. Були хороші роки.

- Порівняти зараз Різдво і тоді. Чи змінилося у вас ставлення до самого свята з того моменту?

- Ну, як змінилося? Я так само чекав Різдво. Тому що коли є можливість зібратися разом, в мене діти, онуки. Але я вже зараз зовсім в іншому статусі - тоді ми були дітьми, усе по-іншому сприймалося.

- Що ви б хотіли побажати українцям як і всій футбольній спільноті власне на 2024 рік? Чого очікувати?

-  По-перше, настання миру. Хотілося, щоб, нарешті, прийшов мир на нашу землю. Якщо говорити про футбол, ну, я з оптимізмом дивлюся вперед. Тому що, я вважаю, що наша збірна одна з найсильніших в історії України. Найсильніша збірна, але то моя думка. Наша молодіжна команда їде на Олімпіаду. Наша молодіжна збірна йде на першому місці у відборі на Євро, Англію обіграли. Тому я з оптимізмом дивлюся на все це. Наші футболісти дуже сильно себе зарекомендували в топчемпіонатах. Не дивлячись ні на що, наш футбол рухається вперед, я так вважаю. Дай Бог, щоб все так було і далі.

Читайте також:

• Сімейні традиції та побажання українцям: різдвяний бліц з відомим артистом з Волині Yaktak
• «Дає сил жити далі»: відомий артист з Луцька Монатік поєднав традиційну українську щедрівку з сучасним хіп-хопом
• Хлопець зі звичайної волинської сімʼї з унікальним голосом: співак-парамедик Тарас Тополя зізнався, який молодий артист вразив його
• Чутки про величезні інвестиції: відомий співак з Волині Yaktak розповів, скільки грошей витратили на його розкрутку