«Я дочка своєї матері»: 16-річна дівчина пояснила, чому змінила по батькові на по матері

Про це дівчина розповіла у коментарі Суспільне Культура

Станіслава зазначила, що процедура не потребувала додаткових документів від неї чи батьків.

«Насправді жодних проблем зі зміною ПІБ у мене не виникло. Коли мені було майже 16, я почала перечитувати статті в інтернеті про те, як проходить ця процедура та які документи треба підготувати, аби не гаяти час після дня народження. У 2021 році набрав чинності закон, згідно з яким можна легко змінювати своє по батькові, тож я перестала хвилюватись. На наступний день після шістнадцятиріччя я почала ходити до РАЦСу, щоб уточнити, які документи мені треба принести. У мене тиждень не виходило розпочати процедуру, адже в якийсь день забула свідоцтво, а в інший було прибирання, а ще в якийсь не встигла вчасно. Тож через тиждень з дня народження я нарешті подала запит про зміну ПІБ» — сказала вона.

Загалом процедура тривала протягом 4 місяців.

«Пані, яка мене оформлювала, сказала, що без проблем зробити по батькові «Лесіївна». Здивування у неї ніякого не було та ніхто мене не відмовляв. Опісля було 3 місяці очікування, допоки перевіряли, чи не має у мене якихось проблем із законом. Далі прийшов офіційний лист, з яким у РАЦСі я отримала свідоцтво про зміну імені — ця процедура зайняла приблизно 30 хвилин. Лесіївна лишається саме «по батькові». На наступний день у ЦНАПі я подала документи на отримання нового паспорта. Сумарно це все зайняло близько 4 місяців після мого дня народження. Насправді змінити ім'я можна було б і в молодшому віці, але я чекала 16 років, аби не потрібен був дозвіл батьків» — ділиться Станіслава.

Дівчина розповідає, що ідея використати матронім виникла, коли їй було 14 років, — дуже хотіла, щоб її ім'я несло в собі послання «так, я дочка своєї матері».

«На новину, що я хочу змінити ім'я, ніхто не здивувався, мене давно вже кликали Стасею. Взяти прізвище батька, який мене виховав, було логічним. А от чому я хотіла бути Лесіївною — не всі розуміли, дехто питав «Чого не Іванівна? Чого на честь матері?». Хто знав про моїх батьків, що вони — засновники «Всеосвіти», і бачив, як багато робить моя мама для освіти, розуміли, чому я так нею пишаюсь» — розповідає дівчина.

Рішення змінити по батькові на по матері у родині сприйняли по-різному.

«Мати хотіла, аби я взяла по батькові вітчима, а вітчим своєю чергою підтримав мене, він найкращий батько. Моя бабуся трохи не зрозуміла, але заперечувати не стала і по-своєму підтримала. Коли я отримала нові документи, в сім'ї ми пораділи, а друзі привітали. Реакцію суспільства ви й самі бачили: хтось вітає, а хтось не розуміє», — говорить Станіслава.

Дівчину також звинуватили у ненависті до чоловіків, зокрема до власного батька.

«Також бачила, що люди вважають, що я ненавиджу свого біологічного батька. Це не так. Я мала щасливе дитинство, люблячу матір та батька, який мене виховував. Я не хотіла нести через все життя ім'я, яке для мене мало чого значить», — підсумувала дівчина.

Читайте також:

• «Не потрібно робити неймовірно показушний траур» : волонтерка з Луцька обурилася, що «людям болить, лише, коли прилетіло»
• Була єдиною дівчиною у взводі: історія волинської журналістки, яка пішла в морську піхоту