«Я проти, щоб людей хапали і везли у військкомат», – військовий з Волині
Побратими називають його «Скіф». Ковельчанин Сергій Дружинович - військовослужбовець, депутат міської ради та директор школи. Що таке війна він знає ще з 2014-го, до того чи не зі школи грав у страйкбол - змагання, що імітують реальні бойові дії.
Історія, запевняє, чи не найулюбленіший шкільний предмет, тому на фронті і прозвав себе «Скіфом». Крім того довго носив козацького чуба оселедця. Коли приїхав на передову, зустрів усіх, з ким працював у Ковелі, ніби нікуди і не виїжджав, - йдеться у сюжеті 12 каналу.
«Приїхав у Покровськ і зустрів тих самих людей, з якими страйкбол бігав, коли разом в рукопаші займалися. Тренер з Тернополя Валерій Чоботар (Гатило). Ніби нікуди не виїжджав - всі свої. Дали 12 чоловік тоді, зробили командиром відділення, бо вони знали, що я вже все вмію і знаю. Я тамтрошки підучував їх», - розповідає військовий.
На війну треба добровольці. З тими хлопцями, яких набрали в армію силоміць, каже, працювати дуже непросто.
«Я не кажу що в нас збройні сили якісь не такі, але треба впроваджувати цей дух побратимства і я кажу зразу - я проти того, щоб людей за руки хапали, в машини садили і везли у воєнкомат, з ними так важко працювати потім на війні, вони про це не думають. Я розумію, що треба бійців, треба, але їх треба готувати, а не кинув, привіз, а там розбирайтеся», - розповідає військовий.
Крім того, каже, не вистачає педагогів, які допоможуть адаптуватися до нового середовища, тому новачків спочатку відправляють на побутовий фронт.
Велика проблема - миші, які просто згризають все і подітися від них нікуди, бо, по суті, військові вторглися на їхню територію.
«Їх дуже багато. Я стільки мишей не бачив, навіть не передасиш, скільки їх там. Видно, що то почало холодати, а ще їсти хочуть і вони просто по тобі бігають, вони тебе вже навіть не бояться», - каже воїн.
Побороти їх просто неможливо, каже, лишається тільки з ними подружитись.
«Підкормлюємо тільки в окремому місці, щоб вони вже хоча би туди йшли, а не до нас ходили їсти. По-різному буває, там якісь наліпки, можемо щось підсипати, але їм все одно, все одно їх збільшується», - зазначає чоловік.
У Ковальську міську раду, каже, пішов задля патріотичного виховання дітей - намагається донести і депутатам, наскільки важливо розвиватимолодь.
«Більшість з людей не знають історії. Коли ти починаєш їм розказувати сторінки історії, що це війна не 10 років, а ми вже 300 років воюємо і воно буде ще 300 років - або ми або вони. Так що вирішуй, все одно тебе воно зачепить навіть не тебе, то твоїх дітей», - наголошує військовий.
Поширена думка, що депутати не йдуть на фронт, але Сергій - приклад геть іншої ситуації. Так хотів потрапити на фронт, що аж до хитрощів вдався.
«На Волині, мабуть, мене не забрали. Якби я прийшов у наш воєнкомат, то мені б «добре-добре» сказали і відсунули би, там певна є бронь. Ми просто пішли через Хмельницький, хоча буквально десь півроку назад мені повістка нарешті прийшла. Ну бо в них навіть даних не було, що я служу», - ділиться військовий.
Однак попри депутатський мандат у свої декілька днів відпустки у сесійну залу не рветься - у депутатах він разом із дружиною, тому в разі чого хтось з них на сесії таки буде.
«Коли тебе відпускають на 5 днів, то не дуже сильно хочеш іти на сесію, бо в тебе тільки 5 днів, а віддати тут цілий день... В менеє дружина, вона передає все мені», - додав Сергій.
Читайте також:
- «Гинуть 19-річні, тому по-іншому не міг»: директор школи із Волині змінив шкільні класи на окопи
- «Кожен чоловік буде мобілізований. Без варіантів, бо війна надовго», - військовий з Волині
- «За три години вся рота закінчилася», - боєць з Волині, який рятував собі життя наосліп. Відео
Будь в курсі усіх новин
