Юний спортсмен з Волині виборов «срібло» на міжнародному чемпіонаті

Артем Черкашин із Волині здобув срібну медаль на юніорському чемпіонаті Асоціації балканських легкоатлетичних федерацій у Румунії, метнувши молот на 69,89 метра.

Хлопець у спорті давно і вже пробував різні його види, йдеться в сюжеті ТРК «Аверс», - пишуть Волинські новини.

«Тато мене забрав з собою метати молот і я вже професійно займаюся цим вісім років. Пробував метати його ще в шість-сім років, гралися з татом. Зараз вийшов на професійний рівень, маю медаль на Балканах», – розповідає спортсмен.

Як зізнається, в нього були думки кинути спорт, адже результати не завжди бажані, важко морально і фізично. Але на те він і спорт, щоб не було легко, додає Артем.

Атлет ділиться яскравими згадками зі своєї спортивної кар’єри:

«Найбільш емоційні змагання були в місті Банська Бистриця в Словаччині, це Європейський юнацький олімпійський фестиваль. Їхав я з особистим результатом у 64 метри, а наметав 68 метрів і виконав норматив у кандидати майстри спорту. Це було моє перше звання. Ще змагання Асоціації балканських легкоатлетичних федерацій у Туреччині, де я посів третє місце».

Зараз Артем готується до чемпіонату у Фінляндії.

«Нічого легкого в нашому спорті немає. Це один із найбільш технічних видів спорту в легкій атлетиці. Важко, але ми стараємся, ми працюємо і йдемо до найкращих результатів», – запевняє спортсмен.

За його словами, призових зі змагань йому вистачає на прожиття, а от часу на дозвілля – обмаль. За змоги планує тимчасово влаштуватися на роботу, але закидати спорт не збирається.

Срібна медаль для нього – не лише перемога, а й результат власної багаторічної праці та зусиль того, хто вірив у нього з першого дня. Батько Артема – колишній майстер спорту і нинішній тренер. Саме він заохочував сина підкорювати спортивні вершини.

Тато чемпіона Роман Черкашин каже: вдома все зовсім по-іншому, а от на тренуваннях потрібна небатьківська жорсткість.

«Я вважаю, що якщо тренер буде давати поблажки спортсмену, то зі спортсмена нічого не буде. Заставляти заставляю, де потрібно прикрикнути, то прикрикну. Поблажок немає ніколи нікому», – говорить він.

Артем додає, що з батьком у них особливий зв'язок: вони розуміють одне одного з півслова. Мотивує, за словами хлопця, тренер його саме цим.

«Я бажаю всім молодим спортсменам не зупинятися на розпочатому. Спершу буде дуже складно розвиватися, але ніколи не зупиняйтеся. Йдіть тільки вперед до своєї мети, і все у вас вийде, ви також будете стояти на п’єдесталі», – наголошує Артем.