Як на Волині родичам загиблих військових виплачують грошові компенсації

Про це повідомляє Сила правди. 

На обліку у Волинській області станом на вересень 2024 року перебуває 2315 членів сімей загиблих або померлих військових. Зниклими безвісти вважають 1261 волинянина.

Якщо раніше претендувати на кошти могли лише найближчі родичі, то тепер захисники можуть самостійно вирішувати, хто з їх оточення повинен отримати відшкодування у випадку їх загибелі. 

Які документи слід подати на отримання виплати та в яких випадках компенсація не передбачена - далі у матеріалі. 

Найбільше труднощів – через бюрократію

Олександр Машлай із Луцька пішов до військкомату в перші дні повномасштабного вторгнення. Оскільки був резервістом, свого часу проходив строкову службу, тому вже 25 липня 2022 року його мобілізували.

Перші кілька тижнів служив у Луцьку в складі роти охорони, згодом, після навчань, став зв’язківцем в штурмовому батальйоні на передовій. Виконував бойові завдання на Запоріжжі, Донеччині. Боронив Авдіївський коксохімічний завод.

Військовий загинув 6 травня 2024 року в Донецькій області. Наступного дня дружині зателефонував його командир та повідомив трагічну звістку. Розповів, що тіло чоловіка ще не забрали, тож їй слід чекати офіційного оповіщення від територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також вказівок від них на подальші дії.

«Окрім Олександра, в машині загинули ще двоє військових – теж волиняни. Як мені розповіли, вони їхали встановлювати зв’язок, і на їхнє авто скинули вибухівку. Був сильний вибух, тіла понівечені. Коли рештки хлопців таки забрали, мені ніхто не сповіщав офіційно, що чоловік чи зник безвісти, чи загинув. Хоча сім’ї його побратимів отримали такі повідомлення. Я звернулася у військкомат, мені сказали, що серед загиблих мого чоловіка немає. Почала дізнаватися, чому нема ніякого сповіщення. Тоді з ТЦК звернулися до військової частини й вони все з’ясували, одразу принісши мені сповіщення про те, що під час бойового завдання він зник безвісти», – розповідає його дружина Валентина Машлай.

Наразі Олександра Машлая вважають зниклим безвісти. Оскільки тіло обгоріло й візуально встановити особу неможливо, родина здала матеріали для проведення ДНК-експертизи, на результати якої наразі чекають. За цим фактом в поліції відкрита кримінальна справа.

«Мені пояснили, що така процедура може тривати від трьох до шести місяців. Згодом поцікавилася у тих, хто опинився в схожій ситуації, хто дотичний до евакуації тіл, роботи з рідними зниклих безвісти й виявилося, що результатів ДНК можна чекати й значно довше: багато загиблих, морг в Селидовому, де постійні обстріли… Слідчі, які ведуть нашу справу, на зв’язок виходять, надсилають потрібні документи – з цим проблем нема. У ТЦК та СП теж допомагали розібратися зі всіма юридичними нюансами», – продовжує дружина військовослужбовця.

Валентина Машлай, як дружина зниклого безвісти військового, оформила допомогу на двох неповнолітніх синів по втраті годувальника. Грошей, каже, ще не отримувала, адже пізно подала документи – чекала на підтвердження загибелі чоловіка, аби потім знову не змінювати статус.

Військова частина, де служив Олександр, виплачує дружині його заробітну плату. Жінка каже, що у військкоматі в Луцьку їй повністю допомогли й з оформленням статусу, і переоформленням чоловікової зарплатні. 

«Мабуть, мені було простіше розібратися із цим всім тому, що чоловік дуже відповідально ставився до документів: робив копії всіх довідок, де служив, надсилав їх мені і його особисті документи не згоріли. Мені здається, немає досі чіткої схеми, чи інструкції, що робити в таких випадках. Інформація, звісно є, але коли вже загинув чи зник, що робити в першу чергу, які документи готувати – доводиться дізнаватися самостійно. Якби кожна родина військового знала чітко, що робити в таких випадках, куди звертатися, які документи потрібно готувати – було б легше», – резюмує Валентина Машлай. 

Голова громадської організації «Луцька міська організація Спілки воїнів АТО», радник міського голови з питань ветеранської політики Олег Кобилинський розповідає, аби ДНК-експертиза підтвердила загибель зниклого безвісти військовослужбовця, збіг біоматеріалів повинен становити не менше 90%, а перевірка проходить у три-чотири етапи. Якщо співпадіння є на 89% – процедуру починають спочатку. 

Наразі в Україні функціонує лише чотири лабораторії, які ідентифікують загиблих військовослужбовців за ДНК-матеріалами.

«Це я говорю про тіло, яке забрали, але воно не підлягає зовнішньому опізнанню, а лише через ДНК. Що стосується згорілих тіл, або ж кісток, що залишилися від людини, яка загинула давно, то ними займається взагалі одна лабораторія в країні. Її пропускна спроможність – до 15 осіб в день. Наразі там черга – від пів року і більше. Бувають ситуації, коли кілька військових гинуть на одній локації, ми розуміємо, чиї рештки там, але щоб визначити конкретно де чиї, і повернути рідним саме їхніх загиблих, це повинна встановити лабораторія. Інші випадки, коли тіла тривалий час перебувають у братській могилі, їхні ДНК змішуються, й ідентифікувати їх ще важче», – каже Олег Кобилинський. 

Горохівчанці Ользі Палій сповіщення про загибель чоловіка Віталія привіз керівник місцевого ТЦК. А от про прибуття траурного кортежу жінка дізналася з сайту міськради в день, коли тіло везли з моргу додому – людей просили вийти на дорогу, аби віддати останню шану захиснику.  

Його мобілізували у перший день повномасштабного вторгнення Росії – 24 лютого 2022 року. Віталій спершу служив у місцевій роті охорони, а з середини грудня 2022-го тримав оборону під Бахмутом на Донеччині.

«Відтоді, як Віталія перевели на передову, він лише один раз вийшов на зв’язок. Тож, про те, що він загинув, я навіть не підозрювала», – зізнається жінка.

Віталій Палій загинув 28 січня 2023 року під час виконання бойового завдання. Воїн служив у 10-й гірсько-штурмовій бригаді навідником. У нього з дружиною залишилися двоє неповнолітніх дітей. 

 Ольга розповідає, що оформити статус родини загиблого та подати документи на компенсацію від держави, їй допомагала знайома, яка працює в ТЦК. Саме завдяки цьому якихось труднощів чи бюрократичних непорозумінь в жінки не виникало. 

«Єдине, про що мені не сказали й про що мало хто знає з рідних інших загиблих, що до пенсії, яку держава платить по втраті годувальника, є доплата в розмірі 500 гривень щомісяця кожному члену родини, який отримує цю виплату. Я про це прочитала, тож при оформленні статусу знала, що вона існує. Щодо виплати компенсації за загибель чоловіка, то кошти приходять вчасно. Затримка була лише одного місяця», – каже Ольга Палій. 

За даними Департаменту соціальної та ветеранської політики Волинської облдержадміністрації, станом на 1 липня 2024 року на обліку в профільних управліннях краю перебуває 2315 членів сімей загиблих або померлих захисників. Щодо зниклих безвісти за особливих обставин, то, станом на перше півріччя цього року, цей статус мав 1261 волинянин-військовий.

Військовий сам може вирішувати, хто отримає гроші за його загибель

Пресофіцерка Волинського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Уляна Кравчук розповідає, що грошову компенсацію рідним загиблого військовослужбовця виплачують за таким алгоритмом: дружина чи чоловік, батьки, діти, або люди, що були на його утриманні, мають звернутися до того ТЦК та СП, який призвав загиблого. Їм необхідно подати заяву на отримання компенсації, у якій вказати всіх родичів, що мають право на виплату. 

З документів слід принести свідоцтво про смерть військовослужбовця, документи, що підтверджують родинний зв’язок – свідоцтво про народження чи шлюб, паспорт та ідентифікаційний код кожного з претендентів на гроші, сповіщення про загибель захисника з ТЦК.

Військова частина або органи, що видали свідоцтво про смерть, також надають документи про причини загибелі, підтверджуючи, що трапилося це під час виконання військового обов’язку: витяг з наказу про виключення зі списків особового складу та грошовий атестат. Інші документи можуть просити в рідних, залежно від ситуації. 

Родичі повинні подати заяву на отримання компенсації протягом трьох років із дня загибелі військового.

Також у Волинському ОТЦК та СП зазначають, що 29 березня 2024 року набув чинності Закон, який дозволяє захисникам через особисте розпорядження самостійно визначати, кому виплатять грошову допомогу у разі їх загибелі та в якій частці. Завдяки цьому, компенсацію можуть отримати не лише члени родини, а й інші люди, яких військовий вважає гідними такої допомоги. 

Наприкінці вересня Кабінет Міністрів України спростив порядок виплати допомоги за загибель чи поранення військових, прийнявши постанову №1090. Відтепер заяву про призначення цих виплат можна подати до Міністерства ветеранів як у паперовій формі, так і через «Дію» чи Єдиний державний реєстр ветеранів. 

Якщо подружжя тривалий час не проживало разом, проте вони не були розлученими – дружина чи чоловік загиблого має право на грошову компенсацію від держави за загибель військовослужбовця. Натомість цивільне подружжя претендувати на цю виплату не може, якщо немає особистого розпорядження загиблого, або ж у суді не доведено, що цивільна дружина або чоловік була на утриманні загиблого військовослужбовця.

«Після оформлення документів, відповідальні за компенсацію органи, а саме ТЦК та Міноборони, перевіряють їх та ухвалюють рішення про виплату. Затим гроші перераховують на рахунки рідних загиблого воїна. Сума виплати може варіюватися, залежно від причин загибелі військовослужбовця, виду військової служби та поточного законодавства. Окрім основної грошової компенсації, родичі загиблого можуть мати право на інші пільги: пенсії по втраті годувальника, соціальні виплати на поховання», – пояснює Уляна Кравчук.

Розмір грошової компенсації за загибель військовослужбовця становить 15 мільйонів гривень. Цю суму розподіляють між членами сім’ї загиблого рівними частинами й вона є фіксованою. Тобто не залежить від звання, посади чи терміну служби. 

Якщо військовий помер через обставини, які не пов’язані зі службою, або ж внаслідок порушення військової дисципліни чи законодавства, грошової компенсації рідні не виплатять. Немає відшкодування й у разі, якщо члени сім’ї загиблого є громадянами Росії чи проти них відкрита кримінальна справа, пов’язана з колабораціонізмом.

Рідні зниклих безвісти військовослужбовців можуть претендувати на компенсацію лише в тому випадку, коли його визнають загиблим. 

У випадку смерті одного із родичів, що отримав грошове відшкодування за загиблого, інші члени сім’ї можуть претендувати на його частку.

Наразі виплата відбувається поетапно: спочатку рідні отримують 1/5 від загальної суми, а решту 4/5 – протягом наступних 40 місяців. Тобто, три мільйони гривень сім’я отримує першим платежем, решту 12 мільйонів – щомісячними частинами протягом трьох наступних років. 

«Основні труднощі в людей виникають з отриманням документів із військових частин та уповільненою бюрократичною процедурою. ТЦК може допомогти у прискоренні процесу, проконсультувати», – каже пресофіцерка Уляна Кравчук. 

Скільки наразі родин на Волині отримали грошове відшкодування за загиблого, а також скільки військових в області наразі мають статус «зниклого безвісти», в ТЦК не розголошують. Посилаючись на воєнний стан і закритість інформації, не розголошують і загальної суми, яку виплатили рідним загиблих на фронті волинян. Запевняють лише, що заборгованості по виплатах немає й рідні отримують цю допомогу вчасно.

Читайте також: 

• «Мені недостатньо»: артист з Луцька висловився про військову зарплатню на радіо
• На що протягом 6 місяців витрачали гроші у медичному об’єднанні Луцької громади
• Мріє про перемогу та повернення у футбол: ексгравець російського «Зеніта» та луцької «Волині» два роки воює на фронті