«Хто там не був - того не осягне»: у Луцьку розповіли, як правильно спілкуватися з військовими, які повернулися з фронту

Військовий повернувся з фронту

Чому важливо коректно спілкуватися з військовими й чому їх не варто боятися? Є чимало хибних уявлень про війну та певне «особливе ставлення» до військовослужбовців, які повернулися з «гарячих точок». Як починати розмову, що варто їм розповідати, а чого точно — ні. Про це все під час лекції у Ветеранському просторі «Плюс Плюс Луцьк» розповів військовий Віктор-Микола Гаврилюк.

Захід відбувся у Луцьку у понеділок, 4 березня.

Віктор-Микола Гаврилюк не з чужих слів знає, що таке війна — сам був на передовій. Каже, що всі його поради — це досвід реального життя. Про себе розповідає не багато, він волинський військовослужбовець, пластун та мандрівник. У військо пішов добровольцем ще 2014 року. Періодично повертався до цивільного життя, знову йшов на фронт. З початком повномасштабного вторгнення пішов добровольцем на війну. Зараз вдома, лікується після складного поранення на фронті.

На запитання: як потрібно тактовно подякувати військовим за те, що вони захищають нас на передовій, на його думку, досить потиснути руку і сказати: «Дякую тобі за твою службу».

«Просто це демонструє, за що ти саме вдячний війському. Дякуєш за службу, за жертовність тощо. Ти розумієш за що ти воюєш, за Україну. І тобі за це вдячні», - зазначив Віктор-Микола Гаврилюк.

Ображають військових вирази, типу: «Я тебе туди не посилав!».

«Мене дійсно ніхто туди не посилав, і мене це не зачіпає. Але є випадки, коли ця фраза є тригером. Особливо це стосується тих, кого мобілізували, вони покинули своє цивільне життя. «Дякую тобі за твою службу» це противага словам «Я тебе туди не посилав»», - сказав Гаврилюк.

Є тригерні теми, які не варто згадувати у розмові із військовим: згадувати про смерті та бої на фронті.

«Згадувати про будь-що, що пов’язано із полем бою, не варто. Таке питання: «Чи вбивав ти?» є досить нетактовним. Для когось складно згадувати цей момент, бо не всі створені вбивати. Для мене особисто це питання йде у зворотній бік, бо я вважаю, що вбив недостатньо. В мене є друг артилерист, у якого там рахунок йде на тисячі, а у мене лише кілька одиночних боїв. До слова, військовослужбовець – це не означає, що людина воює… Також не варто згадувати про страх і задавати питання типу: «А не страшно тобі було?» Головне навчитися долати свій страх. Боїшся, але робиш», - пояснив військовий.

За словами Віктора-Миколи Гаврилюка, щодо того, які теми не варто чіпати – список складно скласти, але все залежить від тактовності тієї чи іншої людини, її емпатії. Прірва між військовими і цивільними є у всі часи.

«Той, хто там не був, той того не осягне», - сказав військовий.

Що ж до того, як потрібно спілкуватися із військовими які отримали поранення, то на думку, Гаврилюка, останнє, що слід робити - це шкодувати їх.

«Ой бідні нещасні хлопчики!» - такого казати не треба. Коли діючому військовому починають розповідати яка навколо зрада і все погано, мовляв, голі-босі. Тут і так проблем вистачає, а ще як починають казати як все погано, тоді це деморалізує. Не слід деморалізовувати, що діючого військового, що військового із пораненнями.

Скажу про себе, одного разу якась бабця, бачачи моє паранення, починає голосити: «Ая-яй! Як ти тепер? То ж болить!» Словом журба. Для мене пораненння було очікуване. Я вже навіть думав, якщо мені відірве руку чи ногу, то я на тому місці наб’ю тату. Як я буду косплеїти пірата чи ще щось. Я не бідний і нещасний... Поранення змінює людину і робить її сильнішою… Потрібно бачити внутрішню силу людини, а не якісь її фізичні вади», - констатував Віктор-Микола Гаврилюк.

Військовий зазначив, що ще в жовтні мені йому мали відрізати, але зараз я вже доволі непогано ходжу. До липня планую достатньо відновитися, щоб знову стати в стрій», - заявив військовий.

Не потрібно нав’язувати свою допомогу тим, хто отримав поранення. Добро не потрібно нав’язувати, а лише запропонувати, на що можна отримати як згоду так і відмову.

Також Віктор-Микола Гаврилюк відповів на питання, чи варто цивільним жартувати із військовими, адже можна у цьому перейти межу і зробити боляче.

«Це все дуже індивідуально. Я, наприклад, любитель чорного гумору. Багато людей із психологічними травмати реагують інакше. Є солдати на фронті, які жартують про смерть, а є ті, які забобонні, кого такі згадки дуже деморалізують. Це потрібно розуміти у контексті людини. Перепитати, якщо не впевнені, як сприймають такі жарти», - розповів військовий.    

Читайте також:

  

       

          

 

Можливо зацікавить

«Сказав дружині, що їде у відрядження»: історія далекобійника з Волині, який проміняв фуру на БТР
відео

«Сказав дружині, що їде у відрядження»: історія далекобійника з Волині, який проміняв фуру на БТР

Незабаром у Луцьку ввімкнуть фонтани: відомо, коли саме

Незабаром у Луцьку ввімкнуть фонтани: відомо, коли саме

Повідомили про стан лучанки, яка постраждала в аварії на Рівненській

Повідомили про стан лучанки, яка постраждала в аварії на Рівненській

Волинян кличуть покататися на унікальному тролейбусі
фото

Волинян кличуть покататися на унікальному тролейбусі

Для воїнів 14 ОМБр відкрили пункт психологічної допомоги

Для воїнів 14 ОМБр відкрили пункт психологічної допомоги

Вихованці луцького «Любарта» стали чемпіонами юнацької екстраліги з футзалу U-17

Вихованці луцького «Любарта» стали чемпіонами юнацької екстраліги з футзалу U-17

війна в Україні скандал
відео

«Відкритим текстом сказали, що будемо заважати»: деталі скандалу між вдовою воїна та рестораном під Луцьком

Тимощук УАФ

Зрадник з Луцька Тимощук проти Української асоціації футболу: відбулось перше засідання арбітражного суду

«20-річні хлопці з тилу пишуть, аби не доїхав з фронту»: історія парамедика з Луцька
історії війни

«20-річні хлопці з тилу пишуть, аби не доїхав з фронту»: історія парамедика з Луцька