«Московський патріархат досі в більшості. Але вже не почуваються господарями», - митрополит Федір з Волині

«Московський патріархат досі в більшості. Але вже не почуваються господарями», - митрополит Федір з Волині

Митрополит Федір став єпископом у 28 років. Його історія — це історія покликання, служіння і справжньої віри. Родом з Волині, він потрапив до Полтавської єпархії в часи, коли московський патріархат мав величезний вплив у регіоні. Владика Федір знайшов своє місце серед вірян і став тим, хто підтримує людей у найважчі часи — під час війни, втрат і болю. Віряни знайшли в ньому справжнього друга і наставника, адже він не тільки проводить богослужіння, а й стає на захист тих, хто в ньому потребує.

LB.ua вирішив поговорити з одним з наймолодших єпископів ПЦУ митрополитом Полтавським і Кременчуцьким Федором (Бубнюком).

Молодого владику родом з Волині, де «зродилась армія УПА», котрий жив і служив у Михайлівському монастирі в Києві, відрядили на Полтавщину, де хазяйнував Московський патріархат, щедро годований зі столу газових олігархів і міцно поєднаний з владою. Митрополит Федір зізнається, що був занадто молодим для такого служіння. І якби йому тоді теперішню свідомість — нізащо не погодився б. Але його паства іншої думки. Владику полюбили. Він проводить зустрічі з парафіянами на каві, перевдягається у святого Миколая, щоб вислухати прохання малечі, на своїй сторінці у ФБ вказує, що він «сторож у дитячому таборі», збирає гроші на авто для війська й усю ніч проводить біля труни загиблого воїна разом з його рідними.

Як це — готувати своїх священників до можливої ворожої окупації? Про що говорити з мамою загиблого воїна перед його похороном? Чому Московський патріархат зникне, щойно ми переможемо у війні? Чи звертаються колишні однокурсники предстоятеля ПЦУ до нього на ти?

«Я зібрав колег, пояснив, що коли ворог зайде в місто, то їх першими будуть знищувати або катувати»

Чи колись уявляли, що вам випаде служити в час війни?

Ніколи. Для мене війна почалася в березні 2014 року: довелося поїхати в Крим, підтримати нашого колегу, митрополита Кримського Климента. Ми з кількома священниками на Шевченківські дні були в Сімферополі, брали участь у мітингах. Я не відразу зрозумів, що це війна. А коли почалися бойові дії, ми вважали своїм обов’язком допомагати фронту, разом зі священниками і парафіянами волонтерили. Повномасштабне вторгнення засвідчило всю абсурдність і жахливість цієї ситуації. Я розумів, що буде напад, і ми почали готуватися. Провів збори благочинних, пояснив, що коли ворог зайде в місто, то їх першими будуть знищувати або катувати. Тому автівки мають бути заправлені, якщо доведеться тікати з міста. Я теж заправив авто, але зрозумів, що нікуди не поїду — не можу покинути паству. У нас був план Б: що маємо робити, якщо не буде електрики, зв’язку, інтернету. І коли вранці 24 лютого почалося, я знав, що маю робити. Ніхто зі священників не поїхав, лише дехто вивіз родини. Переважно наше духовенство очолило волонтерський рух у своїх громадах.

Окупанти до вашої єпархії не дійшли?

На Полтавщину ворог зайшов — це було на півночі, в Гадяцькому районі, який межує із Сумщиною. Туди заходила ворожа колона, парафіяни телефоном мені повідомляли, куди рухається ворог, які проїхали села, вулиці тощо. Цю колону знищили. А потім було так зване гадяцьке сафарі, коли виловлювали російських солдатів по лісах.

«Московський патріархат досі в більшості. Але вже не почуваються господарями», - митрополит Федір з Волині
Митрополит Полтавський і Кременчуцький Федір (у центрі) під час відспівування воїнів, які віддали своє життя в боях з агресором, Свято-Успенський собор Полтави, 3 квітня 2024. Владиці співслужило духовенство Полтавської та Харківсько-Полтавської єпархій.

Вам зараз часто доводиться хоронити воїнів.

Перші похорони у 2014 році були особливо важкі. Це така концентрація людського болю, страждань, сліз. Хлопців привозили вночі або під ранок, їх зустрічали тільки ми й родина. І оця перша зустріч матері із сином… Я розумів, що це моє служіння, обов'язок, але все одно було дуже важко. Тоді я ще не вмів спілкуватися з рідним загиблих, але, думаю, навчився. Я залишався з ними пів ночі чи скільки було потрібно, ми довго розмовляли, читали Псалтир. Знаєте, обряд поховання не для померлого, а для тих, хто стоїть біля його тіла. І він має своєрідний терапевтичний ефект. У тих богослужбових текстах йдеться, що наше життя тимчасове, що гріх зіпсував нашу природу, що ми покликані до вічного життя, що ми віримо у воскресіння мертвих — це частина нашої християнської релігії. І оце все закладено в обряд поховання, який має заспокійливий ефект.

«Студентом предстоятель якщо брався за щось, то робив це ретельно»

Як вирішили стати священником, монахом?

Часом жартую, що займався в дитинстві та юності багатьма речами, але Бог побачив, що я ні на що не здатний і сказав: «Ну, будеш священником». А якщо без жартів, то очевидно відчув покликання. Я не відразу відкрив для себе християнство. Народився в радянський час, був малолітнім безбожником чи радше агностиком, мені було байдуже, чи є Бог. Але я жив у регіоні, в якому совєти не встигли знищити церкви. На мене вплинула і моя бабуся: вона мене не виховувала спеціально в релігійності, але я бачив, як вона молилася, у неї були ікони в хаті, а я бував у бабусі часто. І коли треба було звернутися до Бога, то я знав, як це робити. Згодом зіткнувся з екзистенційними викликами, звернувся до Бога й отримав відповідь. Це був поворотний момент мого життя.

«Московський патріархат досі в більшості. Але вже не почуваються господарями», - митрополит Федір з Волині
Владика Федір

Мої батьки — учителі, і я мав би продовжити цю сімейну традицію. Але в Луцьку саме відродилася Волинська духовна семінарія, і я подумав, що, може, піти туди вчитися. Мама підтримала, я закінчив семінарію, академію. А далі обрав чернецтво. Був викладачем академії, секретарем вченої ради і жив у Михайлівському монастирі. Не шкодую про свій вибір. Мені це страшенно подобалося. То був час відродження монастиря. Поруч були, як це назвали б по-військовому, побратими, ченці, які горіли своїм служінням. Вони досі мої друзі, багато з них стали єпископами Православної церкви України, зокрема і я.

Здається мені, ви були однокурсником теперішнього предстоятеля ПЦУ?

Так, ми вчилися в одній групі в Київській богословській академії. У нас декілька єпископів, з якими ми навчалися разом. Наприклад, Тернопільський митрополит Нестор — теж наш одногрупник.

То ви з блаженнійшим на ти?

Ми не дозволяємо собі фамільярності. У нас так заведено. Сьогодні ми студенти, живемо в гуртожитку, разом гуляємо містом, жартуємо, а завтра хтось стає священником — і вже звертаємося до нього на ви, беремо благословення. Дружні стосунки залишаються, але фамільярності немає.

«Московський патріархат досі в більшості. Але вже не почуваються господарями», - митрополит Федір з Волині
Владика Федір (праворуч) і глава ПЦУ митрополит Епіфаній (другий праворуч) під час візиту предстоятеля в Полтаву з першосвятительським візитом, 14 листопада 2023 р.

Якими були ваші стосунки в студентські роки?

Добрі. Він був старанним студентом, скромним хлопцем. Добре навчався. У мене найкращі спогади про той період. Я став ченцем, священником раніше, ніж блаженнійший. А він поїхав навчатися в Афіни. Думаю, йому було нелегко, бо потрібні були кошти на навчання, а крім того, ми були ізольовані, бо ж Київський патріархат, нас скрізь гонили, ніде не приймали. Треба було пройти серйозні випробування, щоб чогось досягати. Але якщо він за щось брався, то робив це ретельно й відповідально.

«МП у нас досі в більшості. Але вони вже не почуваються господарями»

Вас висвятили в єпископи у 28, і ви вже 18 років як служите на Полтавщині. Як вас прийняли в цьому краї? Ви його полюбили?

Полюбив. Моя рідна Волинь — це казковий край мого дитинства, який покинув ще юнаком. А зараз я вже асимільований полтавчанин. Полтавщину об'їздив усю вздовж і впоперек. Вона дуже покалічена радянською владою, тому що знищено взагалі до основ понад 1700 храмів — унікальних шедеврів нашої сакральної архітектури. Це величезний пласт культури, закатаний в асфальт, утоплений в багнюці більшовиками, московитами. Тут була настільки багата культура, духовність. У багатьох селах народилися то якийсь письменник, то якийсь художник, то інша видатна постать.

А мене прийняли дуже добре. Тутешня спільнота тоді ще Київського патріархату — це були вчителі, викладачі, інтелігенція. Це було добре середовище, національно-патріотичне. Я був занадто молодим (мене висвятили на єпископа у 28 років), недосвідченим, робив помилки. Якби тоді мав таку свідомість, як зараз, то відмовився б. Я уявляв собі, що єпископ служить літургію, виголошує проповіді, висвячує священників і все. Але ти маєш керувати, ухвалювати рішення, розв’язувати конфлікти, а ще ці побутові речі: обленерго, Полтавгаз, будівельники, шпаклівка, штукатурка, фарба. А крім того, створення громад, призначення священників і так далі.

«Московський патріархат досі в більшості. Але вже не почуваються господарями», - митрополит Федір з Волині
Божественна літургія в день свята Різдва Христового, 25 грудня 2024 року.

А скільки у вас зараз священників, парафій?

У нас 165 парафій і 102 священники в єпархії.

Як складалося і складається з Московським патріархатом, який, очевидно, в більшості? Вони почуваються господарями?

Вони досі в більшості. Але вже не почуваються господарями. Але тоді, 2006 року, все було зайнято Московським патріархатом. Митрополит УПЦ МП мав до голови облдержадміністрації прямий телефон, в якому не треба набирати номер. Просто береш у себе слухавку, а голова адміністрації піднімає у своєму кабінеті. Це виявилося вже після Революції гідності, коли змінився голова адміністрації. Він мені телефонує, каже: «Слухайте, в мене тут телефон, написано владика. Це ви?». «Та Боже збав!» — кажу. Було таке, що мене в обласній газеті навіть вирізали з фото на якихось заходах. Стоїть весь «бомонд», духовенство МП у першому ряду і тільки мій рукав…

Ви кажете, що зараз вони вже почуваються менш впевнено? Від них ідуть люди?

Приблизно 90 % їхніх вірян, як мені здається, хочуть бути в Українській церкві і не хочуть бути ніяким чином пов'язані з Москвою. А ієрархія стримує священників і проводить далі пропаганду, що, мовляв, ПЦУ — «неправильна церква, томос неправильний, що це розкольники». Але МП потрошку тане, парафії приєднуються до Православної церкви України. А крім того, віряни голосують ногами — ідуть, шукають українські церкви.

«Московський патріархат досі в більшості. Але вже не почуваються господарями», - митрополит Федір з Волині
Митрополит Полтавський і Кременчуцький Федір під час освячення храму на честь святителя Луки в смт Диканька, 21 вересня 2024 року.

Однак московська традиція дуже вкоренилася. Наприклад, Казанська ікона Пресвятої Богородиці в кожному храмі, в кожній хаті, скрізь. Багато парафій Олександра Невського, навіть у нас кілька храмів. Я спершу навіть не знав, що маю проповідувати в українській парафії на честь Олександра Невського.

Є малий відсоток священників, які заангажовані цим «русским міром» і щиро вважають, що українська церква — «розкольники» і так далі. Є й частина фанатично налаштованих вірян. Значна частина священників просто психологічно не може переступити через бар’єр і приєднатися. А найбільша частина — це залякані московські священники, які бояться «заборон», звикли коритися, і це вже межує з «раболепієм». Така традиція в цьому московському православ’ї, що владика — це «повелітєль», майже рабовласник, а пастирі — раби.

Як, на вашу думку, має вирішитися проблема Російської церкви в Україні?

Багато залежить від ситуації на війні. Як тільки в нас були успіхи на фронті — переходів більшало. Як тільки фронт хитався, виникали складнощі — процес зупинявся. Вони бояться ризикувати, а дехто відверто чекає приходу московитів. Я впевнений, що ми збережемо свою державність, а з нашою перемогою не стане Московського патріархату.

«Московський патріархат досі в більшості. Але вже не почуваються господарями», - митрополит Федір з Волині
Владика Федір і глава ПЦУ Митрополит Київський і всієї України Епіфаній

А як і коли, ви думаєте, закінчиться війна?

Я не пророк, не знаю, як буде, яка Божа воля щодо нас. Але я вірю в те, що ми відстоїмо свою державу. Інакше Москва зачистить усю нашу культуру, знищить фізично носіїв цієї культури, депортує частину населення, заселить сюди росіян, тувинців, якутів… Нам головне зберегти нашу державність і зробити так, щоб цей ворог уже не зміг напасти на нас знову. Це завдання всього нашого суспільства, всього нашого покоління. Так, усі хочуть дива, але нам треба працювати, просити в Бога милості і трудитися день і ніч, змінюватися самим, ставати кращими. Іншого вибору нема, треба боротися. І ми поборемо.

«Різдво треба святкувати, але з думкою про тих, хто в окопах»

Зараз особливий період — різдвяний. Які особисто у вас асоціації з цим святом?

Це чудове, радісне свято. І колядки наші прекрасні. Якось мене запросили в паломницький тур до Ізраїлю, який організовувала турфірма. Це було на Різдво, нас завели в Єрусалимі до храму російського подвір'я. Ті священники відслужили літургію, зачитали послання їхнього патріарха і все. Наші кажуть: «І це в них таке Різдво? Ні привітань, ні колядок». Для українців Різдво — це святкові богослужіння, коляда, радість, це відчуття надії.

«Московський патріархат досі в більшості. Але вже не почуваються господарями», - митрополит Федір з Волині
Владика Федір в образі Миколая

Навіть у такий важкий час нам варто святкувати?

Різдво треба святкувати, але наше святкування має бути більш духовним, з молитвою, колядою, привітаннями. І маємо пам'ятати, що коли стоїмо на богослужінні, сидимо за святковим столом, колядуємо, хтось зустрічає Різдво в мокрому, брудному окопі, під обстрілами, хтось поранений і, може, хтось помирає в цей момент.

Господь Бог прийшов у цей світ і переживав те, що і ми переживаємо. Богородиця змушена була тікати від Ірода до Єгипту з Дитям. Їй судилося побачити, як помирає її син на хресті. Сам Бог для того, щоб нас спасти, помер добровільно, «занурився у смерть», щоб її знищити і дарувати нам вічне життя. Про це треба пам'ятати. Пам'ятати, що Бог є. Пам'ятати, що всі скорботи минають. І не змарнувати життя на пусті речі. Дбати про духовні дари: радість, мир, довготерпіння, любов, милосердя. Навчатися цього, плекати — і тоді в нас все буде добре. Ми збережемо нашу державу, і прийде час, коли ми будемо в радості святкувати Різдво Христове.

Леся Федів.

«Московський патріархат досі в більшості. Але вже не почуваються господарями», - митрополит Федір з Волині
Митрополит Київський і всієї України Епіфаній очолив всенічне богослужіння напередодні свята Різдва Христового, 6 січня 2023 року, у кафедральному Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі Києва.

Читайте також:

Можливо зацікавить

Загинув унаслідок вогневого ураження противника: на Волині прощатимуться з Героєм Сергієм Засядьком

Загинув унаслідок вогневого ураження противника: на Волині прощатимуться з Героєм Сергієм Засядьком

Волинська Швейцарія восени: чому варто відвідати Воротнівський заказник саме зараз

Волинська Швейцарія восени: чому варто відвідати Воротнівський заказник саме зараз

Військовий лікар з Волині побив полковника: як покарали кривдника

Військовий лікар з Волині побив полковника: як покарали кривдника

В кімнаті владики знайшли ікону російського святого: на Волині з Успенського Собору виселяють московський патріархат

В кімнаті владики знайшли ікону російського святого: на Волині з Успенського Собору виселяють московський патріархат

Пам’ять поколінь: на Волині відкрили меморіал загиблим у війнах односельчанам та Алею Слави
фото

Пам’ять поколінь: на Волині відкрили меморіал загиблим у війнах односельчанам та Алею Слави

На Волині судитимуть жінку, яка 5 разів ударила чоловіка ножем

На Волині судитимуть жінку, яка 5 разів ударила чоловіка ножем

На Волині під час нічного патрулювання виявили п’яних водіїв

На Волині під час нічного патрулювання виявили п’яних водіїв

Волинянин проведе 12 років за ґратами за замах на вбивство рідних і поліції

Волинянин проведе 12 років за ґратами за замах на вбивство рідних і поліції

На Волині 40-річний чоловік зґвалтував 90-річну бабусю - його посадили на 9 років

На Волині 40-річний чоловік зґвалтував 90-річну бабусю - його посадили на 9 років