Як у бойовику: воїн волинської бригади зустрів дружину після важкого поранення

Про це розповіли в пресслужбі 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого.

«Моя зустріч з дружиною нагадує фінальну сцену з фільму «Міцний горішок», але в українській інтерпретації», – розповідає воїн.

У палату Ростислава вона буквально вривається, а він сидить на каталці – закривавлений, з сигаретою в зубах.

«А далі обійми і моя фраза: «Привіт, дружино!». У цю мить відчув полегшення – ми знову разом, а значить, усе буде добре», – згадує воїн.

Своєму спасінню він завдячує командиру. Одного разу Ростислав врятував його після поранення, тепер командир повернув «борг честі».

«Його поранило – я його вивозив, мене поранило – він мене вивозив. Тож коли я повернувся у стрій, то першим ділом потиснув йому руку і сказав – 1:1», – розповідає боєць.

Ростислав родом із Лисичанська. Йому лише 22, три з них він провів на фронті. Жартома каже, що розгубив уже вісім життів у калейдоскопі бойових історій, а з дев’ятим буде уважнішим.

Два роки він виконував небезпечні завдання з доставки боєприпасів і продуктів, а також евакуював поранених:

«Вороги завжди скаженіють, коли бачать машину постачання – здається, по мені утюжили всім: летіла арта, вибухали КАБи. Але мої хлопці знали: якщо я їду, то сто відсотків заберу поранених і щось привезу».

Ростислав добре пам’ятає, як у 2014 році ворог прийшов на його Луганщину, як у 2022-му рятував маму з палаючого Лисичанська. Тепер він бореться, щоб захистити рідних, а вони моляться за нього.

У бригаді Ростислава кажуть: «Бій хоробрих любить». І він – яскраве тому підтвердження.

Читайте також:

• Сім місяців героїчної оборони: воїни волинської «сотки» тримають Торецьк
• Учитель і воїн: як Василь Федорчук зі «Сталевої Сотки» після фронту зустрівся з учнями