Як виростити каліфорнійських черв’яків і отримати безкоштовне добриво для городу: досвід волинянки

Про це йдеться в матеріалі видання «Боратин 24».

У господарстві пані Наталії каліфорнійські черв’яки живуть у великій компостній ямі, де переробляють органічні відходи на поживне підживлення для овочів і ягід. Досвідом догляду за верміфермою, секретами отримання біогумусу та порадами для тих, хто хоче спробувати вирощувати цих помічників, господиня поділилася в розмові з журналістами видання.

— Пані Наталіє, розкажіть, у чому головна користь червоних каліфорнійських черв’яків для городу? Чому саме вони, а не звичайні дощові?

— Звичайні дощові черв’яки — одинаки, вони живуть у глибших шарах ґрунту і при погіршенні умов просто розповзаються по всьому городу. Каліфорнійський черв’як — це одомашнена лінія червоного гнойового черв’яка (Eisenia fetida). Вони живуть щільною колонією на поверхні у шарі органіки, розмножуються у рази швидше та працюють без упину. Головна їхня цінність — біогумус (вермікомпост). Це не просто перепріла трава, а структурне, насичене ферментами й корисною ґрунтовою мікрофлорою добриво, де всі поживні речовини вже переведені у форму, яку корінці рослин вбирають миттєво. До того ж біогумус не палить коріння навіть у разі передозування.

— Що саме варто кидати їм у компостер, а які залишки категорично заборонені?

— Головне правило вермікультури: черв’яки не мають зубів. Вони живляться органікою, яку вже почали розкладати бактерії та грибки, тобто трохи підв’ялою або напівферментованою їжею. Отож, можна давати: подрібнені овочеві та фруктові очистки, кавову гущу й чайну заварку (вони це обожнюють), подрібнену яєчну шкаралупу (джерело кальцію для нейтралізації кислотності), напіврозкладений гній травоїдних тварин, розмочений сірий картон і паперові лотки від яєць, підсушену траву й листя. Категорично не можна: свіжий послід птахів чи свинячий гній (вони горять і виділяють аміак), залишки цитрусових у великих кількостях, цибулю, часник, гострий перець та рослини, щойно оброблені отрутохімікатами.

— Як зрозуміти, що популяція прижилася і процес іде як слід?

— За трьома ознаками: запах, рухливість і вологість. Якщо відкрити компостер, звідти має пахнути свіжою лісовою підстилкою після дощу. Ніякого запаху гнилі чи кисляку! Якщо злегка розворушити верхній шар підстилки, ви побачите, що черв’яки активні, збиваються в клубки біля свіжого корму, мають насичений темно-бордовий або червоний колір, а поруч з’являються крихітні золотисто-коричневі кокони розміром із сірникову голівку. Це сигнал: їм комфортно, колонія почала плодитися.

— Скільки часу триває процес переробки відходів на зрілий гумус?

— Усе залежить від температури й об’єму колонії. Зазвичай повний цикл закладки партії займає від 3 до 5 місяців. Якщо ви заселили півкілограма черв’яків у стандартний ящик на 50–60 літрів, до стану розсипчастої однорідної темної маси вони перероблять його приблизно за 4 місяці за умови регулярного, але помірного підгодовування.

— Як відокремити черв’яків від готового біогумусу, не пошкодивши популяцію?

— Перебирати вручну не треба — використовуємо їхній апетит. Найпростіший спосіб: не годувати їх тиждень-півтора. Потім кладемо на одну половину компостера чи у верхній ящик свіжий шар смаколиків (наприклад, солодкі шкірки від дині, кавуна, бананів із картонною підстилкою). За кілька днів голодна більшість підніметься або переповзе туди. Ви просто знімаєте цей верхній пласт із черв’яками і пересаджуєте в новий робочий субстрат, а знизу забираєте чистий біогумус. Якщо трохи коконів залишиться у гумусі — не біда, потрапивши на грядку, вони вилупляться й будуть працювати вже в землі.

— Чи справді помітна різниця між рослинами на біогумусі та тими, де вносили звичайну «мінералку» чи компост?

— Різниця помітна насамперед за якістю кореневої системи та імунітетом рослин. Після мінеральних добрив (особливо азотних) рослина часто «вистрілює» водянистим листям, стаючи легкою здобиччю для попелиці та борошнистої роси. На біогумусі кущ росте кремезним, з міцним стеблом, товстим темно-зеленим листям і набагато легше витримує спеку. До того ж гумус поліпшує водоутримувальну здатність ґрунту: поливати доводиться рідше, бо земля не береться кіркою.  

— Які городні культури відгукуються на внесення вермікомпосту найкраще?

— Найяскравіший результат дають культури з тривалим періодом вегетації та високими вимогами до живлення: Томати й солодкий перець. Під час висадки розсади кладу жменю біогумусу в лунку — саджанці взагалі не «хворіють», коренева розростається вдвічі швидше. Огірки й кабачки. Вони люблять пухку землю з високим вмістом гумінових кислот, плодоносять на 2–3 тижні довше. Полуниця. Закладка гумусу під осінню посадку дає потужні квітконоси вже на наступний сезон, а ягода виходить солодшою. Так як у мене черв’яків дуже багато, то маю змогу підгодовувати ними курчат та курочок.

— Як урятувати компостер від спеки влітку та вберегти черв’яків від вимерзання взимку? Чи витримують вони наші морози?

— Це найважливіший нюанс. Каліфорнійці бояться двох речей: сухої спеки вище +32 °C і промерзання нижче 0 °C. Вони не підуть у ґрунт на метр углиб, як дикі черв’яки, і при мінусовій температурі просто загинуть. Влітку вермикомпостер тримають виключно в густій тіні (під деревами чи навісом). Вологість підтримують на рівні 70–80%: якщо стиснути грудку субстрату в кулаці, між пальцями має проступити 1–2 краплі води. Зверху обов’язково кладуть вологий картон або мішковину. Особисто мій варіант – я висаджую декілька рослин гарбуза. Розростаючись, гарбузи своїми великими листочками захищають яму від перегріву.  Взимку на вулиці відкритий ящик залишати не можна. Варіанти два: занести вермиферму в погріб, котельню чи гараж (оптимальна температура для них +15…+22 °C, але перезимують і при +5 °C, просто впадуть у сплячку). Якщо ж бурт на вулиці, його ще в жовтні утеплюють товстим шаром соломи (не менше пів метра) або листям і накривають щитами від дощу й снігу. Коли випадає багато снігу, то накидаємо багато снігу на яму. Там постійно триває процес перегнивання, тому навіть в холод в ямі тепло. Весною сніг тане, зволожує яму і це сприяє більш активному розмноженню черв’яків.

— Яка найпоширеніша помилка початківців і що порадите тим, хто хоче спробувати?

— Найчастіша помилка — перегодовування свіжою масою в закритому просторі. Початківці купують черв’яків, висипають на них відро свіжих очисток або свіжого бур’яну й закривають кришку. Відходи починають горіти, температура всередині підстрибує до +50 °C, кисень зникає, субстрат закисає — і черв’яки або масово гинуть, або намагаються втекти. Моя порада: годуйте потроху, шарами не товщими за 3–5 см, і обов’язково чергуйте шар вологих «зелених» відходів із сухими «коричневими» матеріалами — рваним картоном, сухим листям чи тирсою листяних порід. Не поспішайте: дайте їм спочатку переробити попередню порцію, стежте за вологістю — і через кілька місяців ви повністю відмовитеся від купованих стимуляторів росту. Також хочу наголосити, що заселяти компостну яму слід весною, коли триває активний процес розмноження. Щодо розмірів компостера, то в нас його висота метр 20 сантиметрів, довжина чотири з половиною метри і ширина метр 40.

— Щиро Вам дякую!

Читайте також:

• На Волині подружжя вирощує понад тисячу кущів помідорів: починали лише з 50
• Від мінних полів до волинських прилавків: історія подружжя, яке возить кавуни з Миколаївщини
• Чоловіки – на фронті, жінки – за трактори: як живе село на Волині