Волинянин повернувся з Бельгії та відкрив власну справу з виробництва м’яса

Вісім років пропрацював у Бельгії, а після початку повномасштабної війни повернувся в Україну. Зароблені за кордоном кошти вклав у власну справу – сьогодні виготовляє понад 40 видів крафтової м’ясної продукції, вирощує поросят і обробляє 15 гектарів землі. Олексій Січкарук з Іванич переконаний: якщо є бажання працювати, власну справу можна успішно розвивати й на рідній землі.

Від ковальства – до тваринництва

Підприємницька жилка в Олексія Січкарука проявилася ще в дитинстві. Підлітком разом із батьком займався ковальством – виготовляли різноманітні ковані вироби. Та згодом хлопця зацікавила інша справа – тваринництво. Так у господарстві з’явилися свині, за якими Олексій почав доглядати.

«Це було моїм захопленням на той час, – пригадує Олексій. – Мені захотілося спробувати себе у тваринництві, тож почав розводити поросят».

Після школи вступив на юридичний факультет. Проте працювати за отриманою спеціальністю не довелося. Життя повело іншим шляхом – Олексій вирушив на заробітки до Бельгії. Там чоловік трудився вісім років.

Попри життя за кордоном, думка про повернення додому не полишала Олексія. У 2019 році придбав будинок. А через два роки із дружиною Олесею переїхав туди. На той час жінка вже була вагітною.

«Зізнаюся, ніколи особливо не хотілося їхати за кордон. Завжди мріяв жити й працювати в Україні. Але для того, щоб започаткувати власну справу, потрібні були кошти, і немалі», – розповідає чоловік.

У Бельгії Олексій залишався до початку повномасштабного вторгнення росії в Україну. Про війну дізнався з новин. Одразу зателефонував дружині. Олеся ще спала й спросоння не відразу зрозуміла, про що говорить чоловік, коли під час їхньої розмови за її вікном пролунав сигнал повітряної тривоги. Попри прохання дружини не повертатися, Олексій прийняв рішення їхати додому. Дорогою в Польщі завантажив автомобіль медикаментами й вирушив до українського кордону. Це повернення стало для нього не просто дорогою додому. Воно стало початком нового етапу життя.

Перші ковбаси – для себе

Повернувшись в Україну, Олексій разом із дружиною вирішив інвестувати зароблені кошти у власну справу. Побудували та облаштували виробничий цех. Вкладення були значними, але чоловік вирішив ризикнути. Спочатку виготовляв продукцію для себе – експериментував, пробував різні рецепти, збирав у знайомих. На старті асортимент складався лише із семи видів продукції. Потім з’явилися перші клієнти. Почав зростати попит, а разом із ним – і виробництво.

Важливу роль у розвитку справи відіграла й дружина. Побачивши, з яким захопленням чоловік працює, Олеся вирішила підтримати його не лише словами. На день народження подарувала Олексієві сертифікат на навчання з виробництва крафтової продукції. Так сімейна справа почала набирати обертів.

Як волинянин створив власну справу з виготовлення крафтової м’ясної продукції

Понад 40 видів продукції

Сьогодні асортимент Олексія Січкарука налічує вже понад 40 видів продукції. Ковбаси, бекон, полядвиця, тушкованки, паштети, рулети, сирокопчений балик, шинка, солонина – і це далеко не все. Підприємець наголошує: головне для нього – не кількість, а якість. Багато ковбасних виробів нарізає вручну. Для копчення використовує професійну коптильню, де продукція набуває особливого аромату завдяки натуральному диму від дров.

«Загалом процес виготовлення займає кілька днів. Спочатку м’ясо потрапляє на стіл, де проходить підготовку – процес може тривати до трьох діб. Для мене важливо, щоб сировина була якісною: без зайвої хімії, а тварини вирощувалися на натуральних кормах. Після цього розпочинається безпосередньо процес виробництва. І тут основну роль відіграє не лише відбірне м’ясо, а й спеції. Саме їхнє поєднання, правильні пропорції та технологія приготування формують той смак і якість, заради яких люди повертаються знову», – пояснює Олексій.

Свою продукцію чоловік реалізовує на місцевому ринку, а також приймає замовлення через соціальні мережі. А нещодавно зробив ще один крок у розвитку справи – зареєстрував власний бренд крафтової продукції «М’яско від Олека» та нині очікує на підтвердження реєстрації.

Усе тримається на двох

Поки що Олексій та Олеся не поспішають переходити до масового виробництва. Усю роботу виконують удвох – від підготовки сировини до виготовлення продукції та виконання замовлень. Хоча левова частка праці припадає на чоловіка. Кажуть, це нелегко. Робота забирає багато сил і практично весь вільний час. Буває, подружжя цілий день перебуває вдома, але зустрітися вдається лише пізно ввечері.

«Є дні, коли не бачилися одне з одним аж до ночі, хоча постійно перебували вдома, – розповідає Олеся. – Та згодом навчилися правильно розподіляти час, аби хоча б ненадовго побути усією сім’єю та відпочити».

Найбільше ж обоє цінують час із донечкою Валерією. Та надовго залишити господарство вони не можуть – воно потребує постійної уваги.

Господарство, земля і виробництво

Крафтова продукція – лише частина щоденних справ Олексія. Він продовжує розводити поросят, а також обробляє 15 гектарів землі, де вирощує сою та кукурудзу. Із господарством допомагає батько. Тож робочий день у чоловіка починається рано і закінчується пізно.

«Лягаю спати й уже планую наступний день, – усміхається Олексій. – Адже маю встигнути все: і господарство обробити, і за виробництво думати».

Власна справа для Олексія – не лише про заробіток. Частину продукції передає місцевим місцевим волонтерам – Галині Дзеньків та Петру Грисюку, які готують для українських захисників домашні смаколики. Через волонтерів продукція Олексія потрапляє і безпосередньо до військових на передову.

Допомагає чоловік і тим, хто живе поруч. Його сусідка-пенсіонерка опікується покинутими тваринами. У її господарстві – близько тридцяти котів і собак. Одних тварин їй підкидають, інших вона знаходить сама. Утримувати таку кількість чотирилапих непросто, тому Олексій віддає жінці м’ясні відходи, допомагаючи прогодувати її підопічних.

«Юрист-тракторист»

Сам себе Олексій жартома називає «юристом-трактористом». У цьому визначенні – вся його історія. Юристом став за освітою. Трактористом, фермером, тваринником і виробником крафтової продукції – завдяки життю, праці та власному бажанню створити щось своє.

У його планах – збільшення виробничих потужностей, розвиток господарства та відкриття власного магазину. А ще – створення нових робочих місць для жителів Іванич.

«Не бачу сенсу кудись їхати, коли ті самі гроші можна заробити в Україні, маючи голову на плечах і бажання працювати. А ще хочу створювати нові робочі місця, аби люди на місці мали роботу та заробіток і не шукали їх за кордоном», – переконаний Олексій.