Як волинянки об’єдналися заради Перемоги та зібрали понад півтора мільйона гривень для ЗСУ

Про це пише газета «Ратнівщина».

Хтось їх називає «Околиця», хтось «Ярмарок». Але йдеться про одних і тих же жіночок, які взяли на свої плечі надважку ініціативу і щоразу публічно демонструють на ярмарках у центрі Ратного свою небайдужість до подій в Україні, ще й інших надихають робити добро. Час від часу ми бачимо цих жінок на ярмарку. Кожного разу вони презентують якусь родзинку, щоб заохотити покупців. Хто вони, ці люди? Як спрацювалися заради досягнення спільної мети? Як їм вдалося за трішки більше, як рік часу зібрати для ЗСУ майже півтора мільйона гривень? Про це та інше ми поспілкувалися з Тамарою Дудкою, головною комунікаційницею волонтерської групи «Ярмарок».

Початок війни і кричуще відео-звернення до білорусів

Напевно, всі, хто стежив за новинами у соцмережах у перші дні повномасштабного вторгнення, бачили відео, на якому жінки із Старого Ратного стояли на колінах на дорозі на Ковель, а інші кадри знімали в підвалі, і просили зі сльозами білорусів, щоб не пускали російські війська через кордон з Україною, щоб не дали путінським військам знищити землю, на якій багато хто з них народився і виріс. Так от, усі жінки з того відео – це сьогоднішні активні учасниці цієї волонтерської групи, яка закриває великі потреби у нагальних зборах, індивідуально допомагає військовим.

Тамара Дудка пригадала, як це було:

- Ми, сусіди, спочатку кожен день зустрічалися. У всіх була паніка. Кожен пропонував якийсь свій варіант. Багато хто казав, що треба виїжджати за кордон, але Іра Коцюба зразу сказала, що нікуди не поїде. Я таку саму позицію зайняла. Коротше, усі ми залишилися на місці і розуміли, що сидіти просто так і чекати, коли росіяни наступлять з білорусі, не можемо. Магазин «Околицю» ми відкривали буквально на кілька годин, щоб люди могли хліба купити. (Тамара Дудка – підприємець, власниця цього магазину, - авт.). - І якось до мене в магазин зайшла тьотя Таня Неводнічик. Ми куми, однокласниці і близькі подруги з її донькою Ірою. Тоді й прийшла ідея: а давайте запишемо відео. За півдня записали його, стали кидати по своїх знайомих. На вайбер білорусам скидали. Не знаємо, чи то правда, але казали, що навіть лукашенко його бачив, бо десь в якомусь інтерв’ю сказав: «Сидять там по підвалах, відео до нас записують». Тоді було так багато негативу! Росіяни в соцмережах писали коментарі з особистими образами!

Як усе починалося?

Далі всі жіночки почали активно плести маскувальні сітки у спортивній школі. Зараз з посмішками на обличчях пригадують, як корисними хотіли бути усі. Тетяна Неводнічик після перенесеної операції не могла працювати фізично, то пекла вдома «підпалки» і приносила їх у будинок культури, щоб нагодувати тих, хто цілими днями плів сітки.

Через кілька днів з району почали відправляти перші передачі з гуманітарною допомогою військовим. За волонтерство активно взялася Лариса Цепух, яка мала досвід роботи у цій сфері ще з часів АТО. Кипіла волонтерська робота у Замшанах, Заболотті, по інших селах. Господині із Ратного та з навколишніх сіл також активно готували їжу. Передавали передачі знайомими хлопцями-волонтерами для військових, для цивільних, які постраждали від війни.

Група «Ярмарок» - великий, дружний колектив господинь

29 жовтня 2023 року відбувся перший благодійний ярмарок у центрі Ратного, який організували «околичні» дівчата. Він став правонаступником ярмарку, який організовувала Лариса Цепух зі своєю командою. Після її виїзду за кордон господині-активістки із сіл підключилися до «околичної» команди і підтримують її дотепер.

Сьогодні група «Ярмарок» - це потужна, дуже дружня спільнота господинь, які пропонують поціновувачам домашньої кухні всілякі страви – від холодцю, салатів і печених рульок до найрізноманітніших десертів та гарячих напоїв.

Почалося все із невеликої ініціативної групи у складі Тамари Дудки, Ірини Коцюби, Оксани Кошелюк та Олени Вашестюк, які мешкають біля «Околиці», Тетяни Неводнічик, Любові Маринчук з невістками. Долучилися Катерина Неводнічик, Людмила Дейнека, Ольга Оніщук, Наталія Дудка, ще одна Людмила Дейнека, Наталія Кухарчук. Старші жіночки не стоять осторонь: Марія Савчук варить грибну юшку, Галина Кошелюк відповідає за желе, Галина Ганіч пече пироги. Солодку випічку готують Аліна Зварич, Марина Жуковська, Олена Петрук, Ірина Савенюк, Ольга Мельник. Періодично долучаються місцеві кондитери Олена Приймачук, Наталія Ярошук. Особливий десерт, який щоразу продають на ярмарку, - торт «Наполеон» від місцевого кондитера-любителя Олександра Коваля. Тетяна Корпач пече дуже смачні пироги, а крайній раз запікала усю птицю. Нечуваний ажіотаж завжди за гарячими пиріжками Надії Понікарук, бо вона приносить їх на ярмарок гарячими, буквально просто зі сковорідки.

Великий внесок в організацію ярмарків роблять господині з сіл. Частина з них працює ще з початку війни, хтось приєднався вже згодом. Мама трьох військових з Комарового Валентина Олексюк зі своїми подругами-однодумцями практично на сто відсотків забезпечують господинь молочними продуктами для приготування випічки – маслом, молоком, сметаною, кисломолочним сиром. І самі готують пиріжки, бобівники. Тетяна Макарук і Лариса Нінічук із Ратного від початку війни печуть сирники та допомагають торгувати. Незмінна помічниця з Гірник – Людмила Аврамук.

Господині з Жирич не пропускають жодного ярмарку, дають багато готової продукції. Галина Кіпень, Надія Дмитрівна Ковальчук, Надія Петрівна Ковальчук, Оксана Самарчук, Олена Мороз, Наталія Хомич, Любов Ковальчук, Галина Дарчик, Наталія Ярошук, Галина Фідчук, Марія Кацевич, Світлана Круглій, Марія Ковальчук, Дюбов Лошак, Тетяна Антоненкова з однодумцями з самого початку війни організували в Жиричах приготування різних страв для військових і мирного населення, яке опинилося у складних життєвих обставинах.

Вони й досі під керівництвом ентузіастки Оксани Ковальчук готують дуже багато продукції на ратнівський ярмарок. Наталія Дудка та Наталія Зай із Вужиська передають рулети, бобівники для реалізації. В останніх ярмарках активну участь беруть Валентина Сидорук із Самарів-Оріхових, Юлія Неводнічик з Межиситя та Ольга Мосюк із Доманового. Не пропускають жодного ярмарку жіночки зі Здомишля. Їх у цій справі дуже підтримує настоятель місцевого Різдво-Богородичного храму Сергій Шинкарук.

Серед активістів «Ярмарку» - рідні військовослужбовців

Серед активних господинь, які готують на ярмарок, рідні військових. Окрім Валентини Олексюк із Комарового, яка активно підтримує армію з 2014 року, до ярмаркової роботи долучилася дружина загиблого Миколи Боговіда Людмила Боговід її мама Ольга Кошелюк і тітка Зоя Корпач. Активістка й Любов Маринчук, чоловік якої Ростислав Маринчук помер внаслідок війни, а син Василь понині боронить Україну. У ЗСУ служать чоловік і син Раї Мостепанюк. Готує страви на ярмарок і мама військового з позивним «Космодром» із Видраниці Тетяна.

Мама померлої захисниці Марії Рибіної Ірина Рибіна подарувала «Ярмарку» аж чотири індики, щоб так допомогти армії і підтримати дівчат-організаторів у хорошій справі. Постійно приносить продукцію для продажу Валентина Залуська. Її чоловік Сергій служить у лавах української армії. Сергій Корпач із Прохода, син якого вже довгий час у зоні бойових дій, регулярно передає гроші на продукти, привозив продукти на холодець.

Активно долучилася до діяльності «околичних дівчат» Руслана Михайлевська з Ратного. Її син воює в ЗСУ, «Ярмарок» допоміг сім’ї у зборі на РЕБ для сина. Відтоді вона не просто бере у них участь. Вона ще й залучила «ямаркових» дівчат до плетіння маскувальних сіток. Тепер вони чи не щовечора збираються плести їх із матеріалів, якими забезпечують старовижівські волонтери.

Окрім тих, хто готує вироби на ярмарок, є ще чимала кількість тих, хто надає продукти для приготування. Організатори щиро вдячні магазину «Бабусин гостинець», власники якого у великій кількості безкоштовно забезпечують господинь рульками, свинячою печінкою для печінкових млинців, язиками для заливного. За продукти для салатів та інших готових страв – підприємцю Тетяні Савчук і родині підприємців Волошиних. За свіжі овочі для ярмарку – дирекції ТОВ «Повний кошик» с. Жиричі.

За рибу – підприємцю Галині Антонюк. За вино для глінтвейну – Роману Лісовику, Андрію Гулю та Олександру Хвещуку. Активно підтримують ярмарок власники магазину «Квіти», перед яким дійство і відбувається. Громадська активістка Олена Бідзюра робить фото та відео з ярмарків і розповсюджує їх у соцмережах у день проведення, щоб привернути увагу людей. Надавали хенд-мейд вироби для реалізації на ярмарку власники творчої майстерні «Оберіг».

Особливе місце у підготовці ярмарків відведене чоловікам «околичних» активісток. Зазвичай вони залишаються за кадром, але на їхні плечі лягають усі домашні клопоти, поки жінки печуть, варять, смажать. Логістичні питання з підвезенням, доставкою, збором готової продукції теж тримаються на них. Рубають дрова, щоб було чим топити печі, стараються технологічно спростити чимало процесів приготування, як от, наприклад, змайстрували тістоміса зі звичайного бідона. У сам день ярмарку – запхати воза в бус, зібрати продукцію, розставити столи, підключити електрику, а потім все у зворотному порядку.

Це ще далеко не повний список тих, хто старається, щоб черговий ярмарок відбувся. Кожен у своєму населеному пункті, по своїх можливостях, але відгукується на потребу, і потім щирість господинь перетворюється у «живі» гроші, які люди щедро віддають, знаючи, що вони підуть на потреби наших земляків. «Околичні» дівчата дякують усім-усім небайдужим людям, які допомагають, яких не назвали, бо насправді багато жертовних людей ще залишилося за кадром.

Надають велике значення презентації продукції

Кожного разу до презентації готової продукції учасники підходять творчо. Брендовим ярмарок став завдяки колоритній ході учасниць-продавчинь в українських костюмах під українську музику. Продукцію кілька разів везли на змайстрованому міні-возі, в діжці, у полотняних мішках несли. А крайній раз пошили зі старих шуб і дублянок гарні жилетки та однакові шкіряні червоні чобітки. Місцевий господар Володимир Питель має коника. Тож погодився частину продукції завезти конем із возом. У шароварах та козацькій шапці, кінь з гарною упряжжю та дзвіночками… Було видовищно.

Особливим атрибутом кожного ярмарку став хліб Тетяни Неводнічик, який отримав бренд «Танін хліб». Тепер у неї є клієнти, які замовляють по кілька буханок, приїжджають до неї додому забирати його, а за кошти, виручені від продажу, жінка купує борошно для наступних замісів на ярмарок.

Ще одна родзинка ратнівського «Ярмарку» - послуга попереднього замовлення улюбленої страви. Люди телефонують або пишуть у месенджери до когось з організаторів, замовляють улюблений продукт, а потім у день ярмарку приходять і забирають своє замовлення. Трапляється й так, що організатори забезпечують доставку замовлення з рук в руки. Усе, аби було максимально комфортно людям, які готові фінансово допомогти захисникам.

Уже кілька разів ярмаркам передували тематичні відео, на яких одна з організаторок Ірина Коцюба показує підготовчі моменти і масштаби, у яких господині готуються до заходу, щоб потім з легкою душею усе це відати і доручити відповідальним продавчиням.

Головний координатор жінок-волонтерів – Тамара Дудка. Але вона скромно каже:

- Я цю роль не вибрала. Якось усе саме собою вийшло. Я просто більше робила те, що роблю зазвичай, - ініціювала, пропонувала, комусь дзвонила, з кимось спілкувалася. Але те, що нам вдається робити, - це спільний результат. Ми всі гуртом. Жодна з нас наодинці нічого не зробила б. І ніхто з нас ніколи не рахується, хто скільки зробив. Усі віддаються по максимуму. Тому й маємо такий великий згуртований колектив!

81 відправка на фронт на майже півтора мільйона гривень

З початку створення цієї волонтерської групи уже провели 9 ярмарків, на яких виручили 1 249 638 грн! Минулого року ці жіночки активно колядували в оселях ратнівчан із результатом у 124 850 грн! У торгових точках Ратного встановили скриньки для збору коштів на підтримку військових (результат – 29 081 грн). Разом із жовтня 2013 до січня 2025 року зібрали 1 403 569 грн!

Усі ці кошти розумно використовують на допомогу військовим переважно з Ратнівщини, які служать у різних підрозділах різних бригад. Про кожну відправку допомоги або передачу коштів звітують у соцмережах, щоб усе було прозоро, щоб у людей не виникало сумнівів, щоб їм довіряли і бачили результат своїх «донатів» для ЗСУ.

81 допомога – значущий результат кропіткої праці господинь із «Ярмарку». 35 разів допомогли на ремонти або купівлю автомобілів, 8 разів – на зарядні станції, 7 – на «РЕБи», 5 – на тепловізори, 2 – на приціли, 2 – на теплий одяг, 3 – на генератори, 5 – на дрони, 3 – на планшети, 3 – на шини, 1 – на антидронову рушницю, 1 – на окуляри до fpv-дронів, 3 – на медикаменти, 2 – на «Старлінки», 1– на павербанк. Цю вагому допомогу отримали бійці 27 військових формувань, назви яких далі перелічуємо: 141 бригада, 111 бригада, Третя штурмова бригада, Перша радіотехнічна бригада, 151 ОМБ, 47 ОАБРр, 100 механізована бригада, 14 ОМБр, 24 Львівська ОМБРр, 112 бригада ТРО, 11 ОППБ, 157 ОМБр, 42 ОМБр, 24 ОМБр ім. Короля Данила, 38 бригада, 77 бригада ДШВ, 72 бригада, 57 бригада, 60 бригада, 150 БМЗ, 68 бригада, 14 БМПБ, 5 ОКШБ, 1 танкова бригада, 30 ОМБр ім. Князя Острозького, 2 танкова бригада.

Військові, які отримали підтримку від «Ярмарку», відповідають вдячністю. Жіночки уже мають кілька бригадних прапорів з підписами бійців, чимало подяк і грамот, але цих нагород «на люди» не виставляють. Але найголовніша подяка для них – це збережені життя захисників, які в телефонному режимі або в переписці кажуть просте щире: «Дякую!».

Перед кожним ярмарком хвилюються, як уперше

На крайньому ярмарку, який відбувся 31 грудня 2024 року, «околичні» жінки виручили рекордну суму – понад 272 тисячі гривень. Зараз у них є чіткий алгоритм дій. Кожна знає, за що відповідає. Тож поцікавилася, які емоції були у дівчат, коли робили перший ярмарок.

- Ми кожен раз переживаємо, що може щось не вдатися. Це щось подібне, як паску пекти. Кожного разу робиш те саме, а хвилюєшся, як вперше. Найбільший предмет хвилювання – щоб не залишилося багато продукції, бо це людська праця. Хвилюємося, щоб мало не було, але щоб не було й без толку. Тому ходимо по організаціях з виробами з ярмарку. А останній раз, то вже, мабуть, був крив відчаю – вийшли на дорогу з продукцією і зупиняли автомобілі та пропонували задонатити на ЗСУ. Це було своєрідне «рекетирство» по-волонтерськи.

Поцікавилася й тим, куди дівають продукти, які не продали, адже наготовлюють всього дуже багато і розрахувати, чи все розійдеться, нереально. Тут теж присутній раціоналізм. Після одного з ярмарків до них звернулися військові, які прибули на Ратнівщину на ротацію і кілька днів мали затримку із продуктовим забезпеченням. Їм усі лишки й передали. Це стало поштовхом до допомоги військовим поза ярмарком. Любов Маринчук і Тетяна Неводнічик ліпили і варили вареники, тушкували голубці, інші смаколики готували та завозили періодично бійцям на ротації. Було й таке, що нові хлопці, які тут бували вперше, остерігалися, боялися їсти. Так чи інакше, усі залишки з ярмарку роздають за призначенням тим, хто потребує турботи по-домашньому.

Не ярмарком єдиним

Інколи здається, що фантазії і трудоголізму «околичних» дівчат немає меж. Окрім уже традиційних ярмарків, вони реалізовують чимало інших хороших ініціатив. У кожної свої клопоти, роботи, сім’ї. Усі свої питання вирішують до 18:00 год., а вечори присвячують допомозі ЗСУ. Плетуть маскувальні сітки. Тетяна Неводнічик збирає і доводить до ладу використані подушки, ковдри, матраци. Кличе на поміч Любов Маринчук та Ольгу Кошелюк, які ніколи не відмовляють. Жіночки, які працюють на ринку, Надія Дідицька та її подружки, а також Наталія Коцюба, Валентина Сільчук та Валентина Курасевич у вільну хвилинку вʼяжуть військовим шкарпетки і пояси на спину, щоб вони якось могли зігрітися. Цьому передує ще один процес – Любов Андросюк із внучками розпускає старі в’язані речі на нитки для шкарпеток, щоб жінки мали з чого плести. Олена Петрук разом з мамою шиють для військових з дублянок, шерстяних пальт, курток «піддупники».

Радісно на душі, коли на прохання дівчат «Околиці» ратнівчани швидко реагують і відгукуються. Тамара Кулиніч та Оксана Бойко нещодавно забезпечили Тетяну Неводнічик «чорнушкою» для хліба. Здається, дрібниця, а смак хліба без неї зовсім інший. Та й об’єми кожного разу розраховані явно не на одну-дві сім’ї. Тому її треба багато.

А минулої неділі група активістів організувала збір коштів для ЗСУ прямо біля ринку «Пасаж». Анатолій Олексюк подав ідею, Ігор Сидонець надав музичні інструменти, а Іван Ващук із Гірник та Микола Іванюк із Жирич заграли на гармошках. Таким чином зібрали 3 745 грн на підтримку військових. Кошти передали групі «Ярмарок».

Колись, у мирний час, ми не розуміли якими були щасливими. Зараз із приємністю згадуємо колишні весілля, коли за тиждень до свята і ще тиждень після нього кипіла робота. Об’єми страв вимірювалися у величезних каструлях, чавунах, сотнями кілограмів. Зараз – які часи, такі й веселощі. Але кожного разу, коли «околичні» дівчата готуються до ярмарку, це нагадує підготовку до колишнього традиційного сільського весілля. А коли робота кипить, то відчуваєш потрібність і власну значущість у тому коловороті подій, який відбувається.

Війна затягнулася. Дедалі частіше чуємо від оточуючих, як усі втомилися. Але якщо просто чекати її закінчення і спостерігати за подіями збоку, нічого не зміниться. Від кожного з нас залежить доля України. «Ярмарок» - це люди, які мотивують, надихають. А для них самих, які так потребують хоча б моральної підтримки у відповідь на їхні ініціативи, найкраща мотивація – це кожна гривня на ЗСУ. У народі кажуть: «Гірш до гроша – купиш коша!». У нашій ситуації кожен гріш – це шанс наблизити омріяну Перемогу, продемонструвати захисникам, що фронт їм допомагають тримати у надійному тилу.

Читайте також:

• Подружжя зі Струмівки придбало авто для військових 110 ОМБР
• На Волині у прикордонній громаді на благодійному святі зібрали майже 95 тисяч гривень для ЗСУ
• Замість вітань - донати: депутат з Луцького району у свій день народження зібрав на мінівен