Їх батько - теж у ЗСУ: у лавах волинської бригади служать два брати з Львівщини

Історію бійців розповіли на сторінці бригади у фейсбуці.

Старшому із братів, 26-річному Станіславу на псевдо «Галич» (так-так – псевдонім обрано на честь рідної Галичини!) легко давалася шкільна наука. А ще хлопець до нестями захоплювався геймерством. То ж, здобувши середню освіту, продовжив навчання в Луцькому національному технічному університеті за спеціальністю «комп’ютерні науки».

Наприкінці 2023 року Стас утвердився в думці, що час ставати до лав ЗСУ:

– До вибору бригади і підрозділу я намагався підходити виважено, – розповідає «Галич», – Міркував наступним чином: із джойстиком у руках виріс, комп’ютерну освіту маю, з технікою також дружу – тож найбільше користі з мене буде саме в батальйоні безпілотних систем. 30 березня 2024 року я мобілізувався до лав ЗСУ, вже чітко розуміючи – йду в батальйон безпілотних систем VORON «Сталевої Сотки».

Тим часом молодший із братів, 22-річний Богдан на псевдо «Камба» розпочав службу в ЗСУ ще до повномасштабного вторгнення:

– Я з дитинства захоплювався спортом: займався паркуром, вмію робити різні «трюки» на турніку. У тоді ще Червоноградському професійному гірничо-будівельному ліцеї здобув фах слюсаря-ремонтника/електрогазозварника, – розповідає Богдан, – А в листопаді 2021-го мене призвали на «строчку». Служба мені сподобалася, підписав контракт. Служив у мобільно-вогневій групі – збивав «шахеди». А згодом, під впливом розповідей старшого брата, захопився безпілотними системами і фахом дронаря. Через застосунок «Армія+» перевівся у «Сталеву Сотку». Вже три тижні служимо зі Стасом в одному підрозділі – потроху переймаю його досвід, готуюся до самостійного виконання бойових завдань.

До речі, батько цих молодих козаків – Сергій Валентинович – також служить в ЗСУ! А ось мама – Лілія Олександрівна – чекає на усіх трьох в рідному Шептицькому…

Також на Станіслава чекає кохана дружина Христина, а на Богдана – кохана дівчина Валерія.

Щодо перспектив закінчення війни брати Камбарови одностайні:

– Перемога неодмінно буде. Але треба дуже чітко усвідомити – з неба вона не впаде. За нас, українців, цю війну ніхто не закінчить – перемогти ворога можемо тільки ми!

Читайте також: 

• «Після війни зніматиму весілля з квадрокоптера»: командир БпЛА зі Сталевої сотки поділився мріями про мирне життя
• «З «Кієвом за трі дня» у них явно не склалося»: боєць волинської бригади розповів, як пережив окупацію Херсона
• На кожного вдома чекають дружина та діти: троє бійців волинської бригади 42 дні утримували позицію в Торецьку