100 бригаду, де він був стрільцем, передислокували на Донеччину за 3 дні до його загибелі: Герой з Волині залишився навіки молодим

Боєць служив стрільцем у складі 100 бригади ЗСУ. Захисник був призваний до війська чотири місяці тому, з честю і гідністю виконував обов’язок з оборони українських кордонів, - пише газета Полісся.

Незгасиму осяйну посмішку Михайла навіки закарбує в пам’яті дружина Світлана. Дев’ять років тому вони поєднали свої долі на щасливе майбутнє. Михайло став хорошим чоловіком та турботливим батьком для дружининої доньки Діани і на всі ці роки замінив дитині рідного батька, усіляко підтримуючи її як рідну. Тепер осиротіла… Хоча власних дітей так і не мав, свою любов віддавав також племінникам та робив людям добро, не задумуючись і не чекаючи вдячності навзамін. Михайло пішов, але залишив по собі світлі і добрі спомини в серцях усіх, хто його знав.

«Він випромінював позитив, завжди був веселий та бадьорий, поспішав на допомогу ближнім, але поряд із цим не втрачав бойового запалу», — так відгукуються про бійця його побратими.

За три дні до загибелі підрозділ Михайла Мельницького, в якому воїн стійко боронив країну від агресора, передислокували на територію Покровського району (Донецька область). Тут довгий час тривали запеклі і безперервні бої.

Традиційно перед відправкою на позиції, розповідає пані Світлана, Михайло зателефонував додому. І з притаманною йому веселою ноткою в голосі повідомив дружині, що наступного дня його черга давати відсіч загарбникам, але ж вона не має хвилюватися, бо все обов’язково обернеться на нашу користь. Та як тільки-но бійці наблизилися до місця зіткнення і, здавалося, готові були відбити напад, ворог узяв їх у напівкільце. Одразу почалися бойові сутички, не уникнути було прямого контакту з ворогом. Найімовірніше, припускають побратими, коли хлопці вже виходили з ворожого оточення на евакуаційному бронетранспортері, туди поцілив рашистський безпілотник, перервавши життя мужнього захисника.

У вічній скорботі схиляємо голови перед подвигом і світлою пам’яттю воїна. Висловлюємо щирі співчуття родині та усім, хто знав Героя.

Леся МІНІБАЄВА.

Читайте також:

• Спогади дружини полеглого Героя з Володимира: «Серце відчуло біду за три дні до загибелі чоловіка»
• А матері душа і досі болить: у річницю загибелі на Волині вшанували Героя Демида Челядина
• «З перших днів вторгнення боронив Україну»: спогади про загиблого Героя з Волині Віталія Козачука
• Вижив у страшній пожежі, але загинув на війні: Герою з Волині навіки 31 рік