Забуті некрополі Луцька: що приховує земля під школами, банками й меморіалами

Журналісти ВСН поспілкувались з істориками та попрацювали з джерелами та дізнались, що сталось зі старими кладовищами і що там тепер.

Від меморіалу до школи

На території сучасного Меморіалу вічної слави — колишнє велике католицьке кладовище, яке виникло після ліквідації бернардинського у 1803 році. Тут у різні історичні періоди ховали жертв Першої світової, польських солдатів у 1920-х роках, а також радянських воїнів під час Другої світової. У 1970-х кладовище офіційно ліквідували, однак через відсутність процедури перепоховання під меморіальними плитами залишилися тіла, що й досі нагадують про багатошарову історію місця.

На проспекті Перемоги був цвинтар, що колись займав територію сучасної школи №5. Він мав три окремі секції: протестантську, православну та військову, яку в народі називали Братською. Така структурованість відображала етнічне та конфесійне різноманіття громади того часу.

Проспект Волі та його таємниці

У сквері навпроти школи №4, що на проспекті Волі, колись розташовувалося православне кладовище, де знайшли спочинок, зокрема, українські авіатори часів Першої світової війни. Під час забудови території один місцевий мешканець, намагаючись врятувати частину історичної спадщини, потай забрав 15 надмогильних плит, уберігаючи їх від нищення. А місцева жителька, пані Валентина пригадує:

«Пам’ятаю, як у сімдесятих десь роках тут совєтська влада якісь розкопки робили. А потім вивозили те все, але не знаю куди». 

Також на проспекті Волі колись існували два окремі некрополі — караїмський і єврейський. Караїмське кладовище, засноване у 1846 році, займало ділянку, де мешкали представники громади; надмогильні плити зберігалися аж до 1960-х років, коли під час радянської забудови їх остаточно знищили.

Схожа доля спіткала і єврейський цвинтар — у 1950-х дослідниця Ірина Левчанівська зафіксувала на плівку вже розбиті надгробки, що свідчить про етапи його нищення. Сьогодні на місці обох кладовищ розташовані житлові будинки, магазини, банки — жодних візуальних знаків про попередню історію.

Колись у селі Дворець, яке стояло на території сучасного Київського майдану, розташовувалося місцеве кладовище. Згодом його було ліквідовано, а землю віддано під житлову забудову. Нині тут стоять багатоквартирні будинки, які повністю витіснили сліди колишнього поховання.

Потрійне кладовище на вулиці Володимирській

На вулиці Володимирській біля Свято-Феодосіївської Церкви Луцького Благочиння ПЦУ колись із західного боку було облаштовано ділянку для військових поховань, а також для жертв холери — раніше таких померлих ховали переважно на Гнідаві.

У 1914 році поруч з цією частиною виникло Братське кладовище, яке служило для колективних поховань. Третій етап формування некрополя припав на 1940 рік, коли навколо Феодосіївської церкви облаштували цивільну православну ділянку, що остаточно завершила композицію цього поховального простору.

Там, де колись звучала молитва, сьогодні — гамір кав’ярень і дитячий сміх. Але пам’ять про минуле не зникає — вона чекає, щоб її побачили, згадали і зберегли.

Читайте також:

• Давні кладовища у центрі Луцька: які могили опинилися під кав’ярнями й скверами
• Де у Луцьку були стародавні кладовища і що там тепер?
• Місто, що вміє дивувати: Луцьк очима людини, яка в нього закохує