«Герої не мають залишатися безіменними в морзі пів року»: рідні полеглого воїна з Луцька просять про допомогу
20-річний Максим Нагорний, сирота з Луцька, загинув у боях за Україну. Але вже понад два тижні його рідні не можуть поховати тіло — через плутанину з документами, жорсткі бюрократичні вимоги та відсутність чоловіків-родичів для ДНК-ідентифікації.
Журналісти ВСН поспілкувалися з коханою, рідними та друзями Героя.
"Йому було лише 20. Він мріяв про весілля, а не про смерть"
Максим Нагорний народився й виріс у Луцьку. Сирота, вихованець інтернату, він пішов на війну добровольцем, захищати Україну. Загинув 19 липня у районі Покровська. Але й після смерті — його шлях до рідного дому виявився складним і заплутаним.
Тіло загиблого доставили до моргу міста Кам’янка лише через 10 днів після смерті. За словами родичів, через спеку стан тіла вже був критичний. Опізнати тіло намагалися його рідна сестра Світлана Нагорна та громадянська дружина Наталя, з якою Максим жив останні півтора року.
«Ми впізнали його — за татуюванням і особистими речами. Я здала ДНК. Але нам відповіли: цього недостатньо, потрібен родич чоловічої статі. Якщо такого немає — чекайте пів року. Але він сирота. У нього немає батька, брата чи сина…» — розповідає сестра Іванна.
Система вимагає чоловіка, якого немає
ДНК-експертиза, яку провели за зразками жінок-родичок, визнана недостатньою. Держава вимагає тесту від чоловіка з рідного кола. Але таких у Максима просто немає — і це медичний, правовий та етичний глухий кут.
Родичі звернулись до поліції, у військову частину, в медичні заклади, на гарячі лінії. Але чіткого плану дій їм ніхто не надав. А між рядками — лиш повідомили: «Чекайте пів року».«Максим був сиротою. Він виріс у дитбудинку. Ми знали його як дуже добру людину. Його дружина точно впізнала його речі. Вона опізнала тіло без сумнівів. Але офіційно — цього замало», — пояснює психологиня Центру допомоги ветеранам війни «4.5.0» Алла, яка знала нашого захисника особисто.
Наречена загиблого Наталія розповіла про дивні обставини смерті коханого, відсутність доступу до повного впізнання та чисті, неушкоджені особисті речі, які були на тілі після загибелі.
«Мені не дали побачити тіло — сказали, що воно в жахливому стані. Показали речі: браслети, ланцюжок, "смертник". Але все було ніби з магазину. Чисте, ціле. Скляний браслет — не тріснутий. А якщо була загибель від осколка, як сказали, то де сліди пошкоджень?»
Наталя згадує, що їй показали лише фотографію частини руки з татуюванням — і жодної можливості побачити тіло повністю.
«Фото виглядало як з живої людини. Якщо тіло настільки ушкоджене — чому рука ціла?»
Зникнення, тиша від командування — і запитання без відповідей
Останній зв’язок з Максимом був 17 липня. Він писав нареченій дивні повідомлення: казав, що все добре, але просив забрати його звідти. Говорив і про весілля, і про нове призначення. А потім — тиша. Згодом родина дізналась про загибель — але не від командування, а через власні пошуки.
«Командир навіть не вийшов на зв’язок. Ми самі все розслідували — обдзвонювали морги, госпіталі. Самі знайшли тіло. Ніхто нам не повідомив офіційно, не провів пояснювальної розмови», — каже Наталя.
Офіційна версія — Максим загинув від осколка в серце під час обстрілу.
«Сказали, що осколок потрапив у серце — під бронежилет. Але як це? Це мав бути якісний бронік — американський. Такий мав би зупинити уламок. А де сам бронежилет? Чому його не показали?» — обурюються рідні.
Тіло доставили лише через 10 днів — хоча територія, де сталася смерть, контролювалася ЗСУ. Це викликає додаткові запитання: чи дійсно смерть настала на полі бою? Чи, можливо, щось сталося ще до виходу на позиції?
"Це не історія. Це — цирк"
Сьогодні найбільше, чого прагнуть рідні Максима — це отримати тіло. Не медалі, не відзнаки, не слова вдячності. Просто поховати сина, брата, нареченого. Але навіть цього держава їм не гарантує.
«Я просто хочу знати правду. Якщо це не Максим — то де він? Якщо він загинув — чому ніхто не хоче показати, що саме сталося?» — каже Наталя. Рідні просять про публічну підтримку: розголос, юридичну допомогу, втручання омбудсмена, розслідування обставин загибелі. Також — зміну процедур ідентифікації тіл у випадках, коли в загиблого немає чоловіків-родичів.
«Герої не мають залишатися безіменними в морзі пів року. Він заслуговує на прощання — зараз, а не колись в майбутньому», — говорить Алла з ветеранського центру.
Читайте також:
- На фронті загинув 20-річний воїн-сирота з Луцька Максим Нагорний, але поховати його не можуть
- Загинув у день, коли дружина мала їхати до нього: спогади про волинського Героя Дмитра Калінчука
- Луцьк втратив Героя: повідомили про загибель Олександра Лебедевича
Будь в курсі усіх новин
