Загинув внаслідок удару ворожого безпілотника: на Волині попрощалися з Героєм Володимиром Лавренюком

Про це повідомили у міській раді. 

Герой віддав життя за Україну 11 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Миколаївка Синельниківського району Дніпропетровської області внаслідок удару ворожого безпілотника.

На захист України Володимир Лавренюк став у жовтні 2024 року. Воїн служив старшим водієм відділення інженерних конструкцій маскувального взводу інженерної саперної роти 155-ї окремої механізованої бригади.

Зі сльозами на очах та навколішки зустрічали земляки Героя у Рожищі. Біля пам’ятного знака Борцям за волю та незалежність України відбулася громадська панахида. У словах і молитвах звучав спільний біль і безмежна вдячність воїну - щирому патріоту, сміливому захиснику, вірному побратиму.

Біля домовини Героя, вкритої національним стягом, у смутку та сльозах - велика родина. У військових строях - брат та племінник загиблого Героя, вони теж захищають Україну.

Міський голова Вячеслав Поліщук від імені усієї громади висловив співчуття родині загиблого та закликав жителів громади гідно провести Героя в останню дорогу.

Після прощання траурний кортеж вирушив до рідного села загиблого - у Мильськ. У селах, через які пролягав маршрут траурного кортежу, Героя зустрічали навколішки та з національними стягами, віддаючи останню земну шану воїну уже Небесного війська.

Рідне село Мильськ. Велелюдно біля обійстя, де проживав Володимир Лавренюк. Тут він виріс у багатодітній родині, тут його знали як добру та працьовиту людину. Як справжнього чоловіка, котрий взяв до рук зброю, став на захист рідної землі і до останнього боровся з ворогом.

Коли Володимир Лавренюк повернувся у відпустку, яка виявилася останньою, він завітав у школу, спілкувався з вчителями, зустрічався з однокласниками, друзями, ніби хотів наговоритися. А як тішився маленьким онуком! За мирну та вільну Україну для своєї родини й боровся загиблий.

На останнє прощання з Героєм зійшлися рідні, друзі, сусіди, однокласники, знайомі, з якими зводили воїна мирні стежки його життя.

Відспівали загиблого захисника України 54-річного Володимира Лавренюка у місцевому храмі. Під час спільної молитви небо пронизали звуки сирени, ніби сповіщаючи, що війна не завершилася, що лише завдяки таким Героям, як Володимир Лавренюк, ми бачимо нові світанки і живемо у відносному спокої. 

Під тужливі мелодії військового оркестру та церковні піснеспіви Героя провадили до місця останнього спочинку - на сільське кладовище. Залпи почесної варти - і тіло Героя навіки приймає холодна та сира земля. Життя Володимира Лавренюка обірвалося, але у наших серцях він назавжди залишиться Героєм світла, який з честю виконав свій громадянський і військовий обов’язок. 

Редакція ВСН висловлює співчуття родині захисника. Вічна шана і слава Герою!