Захисник «Азовсталі» з Луцька повів доньку у перший клас. Фото

Прикордонник розповів Суспільному, що думки про рідних допомагали йому вистояти 86 днів в оточенні на заводі в Маріуполі та сім місяців у російському полоні.

«Я вижив тому, що мріяв повести доньку до першого класу. Моя мрія була повернутися живим з полону. Тому що я був поламаний дуже. У мене було пошкоджено практично всі внутрішні органи. Я став більш емоційніший, чутливіший», — сказав Сергій Шевчук.

Тепер, додав, радіє кожному дню і бачить цінність у тому, щоб щодня бачити своїх близьких, спілкуватися з позитивними людьми.

Свій перший день повномасштабної війни прикордонник зустрів у Маріуполі — боронив завод «Азовсталь». Зазначив, що з побратимами боролися з мародерами, допомагали місцевим, які потребували їжі та води. Потім потрапив у полон. Своє звільнення у переддень Нового року вважає дивом.

«Я дивився, що кожного дня знищують це місто. Дивитися страшно, коли гинуть діти, коли їх закопують у подвір’ях. Маленькі хрестики – це маленьких діток, у дорослих більші», — поділився спогадами ветеран Волинського прикордонного загону.

У пам’ять про «Азовсталь» Сергій Шевчук завжди носить браслет-спогад про «Азовсталь». Прикраса нагадує йому про побратимів, які перебували з ним в оточенні та тих, які загинули.

«Він завжди мені дає зрозуміти, що не так все зараз просто. Я надіюсь, що таких браслетів буде багато, тих козаків, які повернуться з полону. Я надіюся, що вони живі, що вони не закатовані», — зауважив він.

Його дружина Тетяна додала: усі сім місяців полону мала надію, що чоловік повернеться.

«Така невідомість, внутрішнє переживання, страх. Звичайно надія, що все буде добре, але в основному було дуже тривожно і страшно. Не знаєш, як дитині пояснити, де тато, чого довго немає, чого з роботи не приходить, але дякувати Богу ми впорались і все добре», — розповіла про свій стан Тетяна Шевчук.

Директорка ліцею №27 Наталія Гаврилевич зазначила, що долучалася до акцій на підтримку військовополонених, аби повернути Сергія Шевчука з російського полону.

«Чесно сказати, не знала, що так посприяємо, щоб хлопець прийшов назад. Не знала, що тут є квартира і що Сергій саме в наш ліцей приведе свою доньку. Це доля», — сказала Наталія Гаврилевич.

Сергій Шевчук додав: зараз займається волонтерством, багато читає та має потребу допомагати іншим.

Текст підготувала Анна Романчук

Читайте також: 

• Після майже двох років полону додому на Волинь повернувся Микола Павляшик
• Більшість були в неволі ще з 2022 року: з російського полону повернулися четверо волинян
• «Дружина найкращого чоловіка у світі»: звільнений з полону волинянин Роман Нечипорук одружився з коханою