Жалкував, що не бачить, як росте донька: льотчик з Луцька ціною життя врятував тисячі українців

Лучанин Месь Олексій Сергійович, 20 жовтня 1993 року народження, проходив військову службу за контрактом та був зарахований до особового складу військової частини на посаду командира ескадрильної підтримки – заступника командира операційної групи.

Олексій був сильним і відданим воїном, висококласним льотчиком, лідером на землі і в небі, добрим другом, люблячим сином, батьком, чоловіком, патріотом своєї країни, інформуть повітряні сили ЗСУ.

Полковник «Moonfish» - льотчик, який зробив неймовірну роботу, для отримання Україною винищувачів F-16. 

Як розповіла Тетяна Шевчук, Олексій був зразковим льотчиком. Завжди відмінник, завжди перший, завжди кращий. Він не любов публічності і уваги журналістів, але, як справжній офіцер, без вагань виконував завдання, навіть якщо це годинні інтерв'ю англійською для іноземних медіа. Якщо Батьківщина потребувала, щоб він поїхав в Вашингтон зустрічатися з американськими урядовцями, політиками та журналістами - він це зробив без вагань.

Першим з українських льотчиків сів за штурвал F-16 і першим почав виконувати бойові завдання.

«Єдине, про що жалкував - це те, що не має можливості і достатньо часу бачити, як росте донька. Проте казав, що він зробить все від нього залежне, аби над нею та коханою дружиною було мирне українське небо», - каже Тетяна.

«Дивлячись на ті задачі, що він виконував в повітрі, думаю, що вони були дуже стиснуті в часі. Тобто пілот працював за межами своїх можливостей, так буває, коли суцільні злидні, коли замість полка чи дивізії ми маємо півтори ланки», - пише Володимир Запорізький.

«Ще недавно Олексій Месь разом з Андрієм Пільщиковим лобіювали отримання Україною F-16. Ювелірно збивали російські ракети і БПлА, тримали наше небо, рятували тисячі життів. «Джус» загинув 25 серпня 2023 року. «Moonfish» не повернувся з останнього бою рівно за рік… 26 серпня 2024 року», - зазначає Олексій Резніков.

«Як розповідають побратими, Олексій Месь був сильним і відданим воїном, висококласним льотчиком, лідером на землі і в небі, добрим другом, люблячим сином, батьком, чоловіком, патріотом своєї країни», - пише Олена Кондратюк 

Юлія Марушевська поділилась, що пілот винищувач займався бджолярством. Олексій любив свою сім’ю - за кожної нагоди їхав додому або брав їх із собою у відрядження. Його Улянці три роки. Він був засерйозний, зібраний, турботливий. Старший брат у родині та в підрозділі.

«Мала честь працювати з Олексієм над адвокацією F-16 для України. Олексій не любив публічності, але для справи дав десятки інтерв’ю бездоганною англійською, переконував посадовців, готував документи. Він користувався повагою у міжнародних партнерів і як професійний винищувач і як управлінець, лідер в складному процесі освоєння нових літаків. У свій останній день життя він зробив неймовірне - зупинив три ракети і шахед, які летіли на наші міста. Це була наймасованіша атака і він витратив всю амуніцюю, яку мав, щоб зупинити ворога. Він один з перших опанував новий літак і показав на ньому неймовірну якість бойової роботи за обставин, в яких жодному іншому пілоту F-16 не доводилось працювати», - каже Юлія.

«Я знала його зовсім не багато. Але я знала його привітним, ерудованим, освіченим, добрим та надзвичайно приємним юнаком. Колись ми бачились на міжшкільних олімпіадах. З того часу минуло 15 років. І сьогодні наша зустріч виявилась занадто болісною… Україна втратила неймовірну Людину, Воїна та Фахівця. І таку втрату без перебільшення я б назвала національною трагедією», - провадить Інна Тимощук.

Своїми спогадами про зустріч із льотчиком поділився громадський діяч Сергій Притула.

«В цей момент на злітній смузі приземляється винищувач, який повернувся з бойового вильоту. Величезне пожвавлення серед особового складу. «Moonfish» повернувся! Поки наземний персонал чіпляє під крила бомби/ракети для наступного вильоту познайомились, погомоніли.

Надзвичайно харизматичний хлопець із чудовим почуттям гумору! Дозволив написати маркером на засобах ураження «привіти» для окупантів. Більше ми не перетинались, але про Олексія я неодноразово чув не тільки від знайомих в Україні, але й, приміром, у Вашингтоні в лютому цього року», - пригадує волонтер.

«Олексій та Андрій увесь час були поруч, у вирі цікавих подій… Під вечір 25 серпня Льоша написав мені дуже емоційне повідомлення на згадку про свого великого друга Андрія…Хто знав, що це останнє повідомлення», - написала мати «Джуса» Лілія Авер’янова.

Читайте також:

• Вдруге став на захист України: Герой з Волині один день не дожив до 29-річчя
• Зустрів смерть, рятуючи життя побратиму: волинянину просять присвоїти державну нагороду