Вулиці майже порожні: як живуть люди в селі на Волині
Смолярі — найбільше село у громаді на Старовижівщині. Тут проживає понад тисяча людей. Та попри це вулиці майже порожні.
Місцеві кажуть: світло — не проблема. Проблема — війна і відсутність роботи, йдеться в сюжеті ТРК «Аверс».
Пані Галина йде до магазину. Неподалік живуть її діти — вони залишилися у рідному селі.
«Село в нас хороше, люди хороші. Я тримаю пару курок і собачку — і все. Діти мої тут живуть, то я до них ходжу і вони до мене. Молодь повиїжджала, нема. Ідеш за хлібом — ні одної людини не зустрінеш. Майже мертве село», — каже жінка.
За її словами, роботи у селі немає.
«Абсолютно нема. Молоді люди, хто має здоров’я, їдуть у Польщу заробляти. А тут — вчителі, одна медичка на село», — додає вона.
Житель села Смолярі Юрій каже, що не уявляє життя без села. Попри відключення електроенергії, люди пристосувалися.
«Дровами грубку затопив — тепло в хаті. Якщо світло з’явилося, заряджаємо все, що можна. Є павербанки, фонарики. Курей тримаємо, корови не маємо — захворіла влітку, мусили здати», — розповідає чоловік.
Місцева жителька Ольга, що в селі жити легше.
«Все є: тепло, грубки. Як світла нема — не катастрофа. Люди вже підготовлені, є інвертори», — каже жінка.
Найбільше пожвавлення — біля магазину. Тут люди перемовляються, діляться новинами. Щойно привезли свіжий хліб — село оживає.
«Я получаю пенсію три тисячі. Жінка в школі працює. Ото все життя наше. Колись пенсія була 120 доларів, зараз — десь 70. Тоді за ті гроші можна було більше купити», — говорить Валерій.
Інший покупець щойно придбав два апельсини і солодощі для дитини.
«За два апельсини — 50 гривень. Дорого для села? Нормально. Треба — беремо», — каже Іван.
Продавці зазначають: люди стали купувати менше. Попереду — сезон насіння та підготовка до Великодня. Багато хто пече хліб самостійно.
Асортимент у магазинах, кажуть продавці, широкий. Є імбир — його беруть для чаю та домашніх «ліків» з медом і лимоном. Нещодавно почали завозити помело — його теж купують, хоч і не масово.
Смолярі — мальовниче село серед лісів. Тут є школа, люди знають ціну праці й бережуть традиції. Та головне бажання місцевих — щоб закінчилася війна і з’явилися робочі місця, аби молодь не виїжджала шукати долі в інших містах і країнах.
Читайте також:
- Селу на Волині загрожує екологічна катастрофа: пасовища і городи перетворилися на болото, а воду – неможливо пити
- Волинянка вийшла заміж за італійця, подружжя вирішило жити в Україні
Будь в курсі усіх новин
