Історія священника з Волині

20 лютого святкує 25-річний ювілей із дня священничої висвяти протоієрей Юрій Хлопецький – регент хору «Богоспів» кафедрального собору Святої Трійці в Луцьку, настоятель двох сільських парафій.

Благословення на регентство у головному храмі єпархії він отримав від митрополита Якова Панчука у 1998-му, а через два роки возведений ним у сан священника. І якщо до звання пастиря був шлях навчання у Волинській духовній семінарії, то до регентства все розпочалося з раннього дитинства. Про це пише Волинська єпархія Православної Церкви України.

Живучи в с. Забороль, Юрко відвідував із дідусем (який був церковним старостою) місцеву церкву. Прислуговував і прислухався до богоспіву біля клиросу. Згодом став підспівувати хористам, аж поки його не помітили і поставили в один ряд із півчими. Через два роки постало питання пошуку нового керівника хору і всі, одностайно вирішили доручити цю важливу місію юному співакові. Але хлопець на той час не мав іще зросту, щоби його бачили всі хористи. Довелося підшукати дерев’яну тумбочку, яка додала йому кільканадцять сантиметрів. Так розпочався його мистецько-духовний шлях богослужіння.

12-річному регентові ставили під ноги тумбочку, аби його бачив хор: історія настоятеля двох парафій з Волині

Сімнадцятирічним юнаком визначився остаточно: став студентом духовної семінарії. Керував хором, служив у соборі й, одружившись із дівчиною Галиною (здобувала спеціальність регента у ВДС), отримав парафію у селі Одеради Луцького районного благочиння.

– Храму в селі на той час не було, – згадує отець Юрій, – молилися у приміщенні старого дитячого садка, на освяченому ж місці під будівництво храму Архістратига Михаїла довелося все розпочинати з нуля. Божий дім постав у всій красі лише через сім років завдяки зусиллям парафіян на чолі зі старостою Володимиром Костюком. Пам’ятаю ту радісну мить, коли владика Михаїл Зінкевич урочисто освятив новобудову.

Святкову Літургію озвучував церковний хор на чолі з матінкою Галиною, дружиною настоятеля, бринів усіма барвами вокальних здібностей місцевих талановитих людей.

Не дивно, що і трійко донечок у сім’ї Хлопецьких теж мають нахил до музики: двоє навчаються в музичній школі, а найменшій, чотирирічній, також подобається співати.

А не так давно, в 2022 році душпастир став настоятелем храму і в с. Білосток. Тут парафіяни вирішили навернутися в лоно Православної Церкви України, і церковний хор зазвучав українськими богослужбовими піснеспівами.

– Свого часу мені доводилося перекладати на українську мову церковні твори зі старослов’янської, – згадує панотець, – згодом навчився записувати ноти.

Спеціальної музичної освіти в о. Юрія нема. Бог нагородив його прекрасним, витонченим слухом і він береться за аранжування вокальних творів. Більше того, інші священники готові отримати від нього майстерклас із вокальних навичок.

У білостоцькій парафії при храмі вдалося створити дитячий вокальний гурт. На різдвяні свята дітлахи наколядовані кошти донатили на потреби ЗСУ. Крім того, створені панотцем церковні хори беруть участь у фестивалях, благодійних марафонах, долучаються до мистецьких акцій.За тривалий період життя хору «Богоспів» змінилося в ньому не одне покоління вокалістів. Колектив омолоджується, шукає нові цікаві твори для виконання.

– Я вважаю, що п’ятдесят відсотків впливу на парафіян у храмі здійснює якісний спів хору, він допомагає глибше розуміти молитву, сприйняти Слово Боже, – аналізує протоієрей Юрій. – Тому ми дуже серйозно ставимось до репетицій і вибору, що виконувати.

До храмів Архістратига Михаїла в селах Одеради й Білосток ідуть православні, щоби, помолившись, послухати Євангеліє, проповідь священника та церковний спів. Він западає і в серця юних вірян, які згодом стануть повноцінними півчими, що зможуть підсилювати духовне звучання Божественних законів. Адже слова, почуті в церковних стінах, линуть не тільки з руки регента, вони линуть із небес. Тож нехай «Богоспів» і всі церковні хори отця Юрія Хлопецького й надалі трудяться щедрим ужинком на ниві Господній. На многії літа!

Віталій КЛІМЧУК