«Без Шевченка нема України»: 87-річна волинянка цитує поеми і зберігає «Кобзар» 1961 року

За що ще змалку полюбила творчість Тараса Шевченка, що думає про війну та сучасний світ пані Галина розповіла Суспільному.

Жінка понад 40 років працювала начальницею поштового відділення, 20 років співала у місцевому хорі. Чоловік Галини Панасівни помер від тяжкої хвороби, в 41 — вона залишилася із п’ятьма дітьми, яких зуміла поставити на ноги сама.

«Тарас Шевченко сам виходить із простого народу. Родився в сім'ї кріпаків. І він завжди переживав за долю людей. Він бачив тяжку долю жінки. На панщині пшеницю жала, втомилася, не спочивати пішла, пошкандибала Івана сина годувати», — говорить жінка.

 

Пані Галина згадує, як в 50-ті роки у сільській школі вивчала Шевченкове слово. Каже: «Без Шевченка нема України».

«Я люблю дуже телевізор дивитися, але якщо дивитись, я можу там весь час дивитись те, що треба, що не треба. Я не хочу свій мозок загружати тим, що не треба. Я хочу, щоб було те, що я хочу. А радіо — це особлива культура. Слухаю», — говорить жінка.

 Галина Панасівна має «Кобзар» 1961-го року, якого їй подарував двоюрідний брат, коли їй було 45 років.

«Це моя настільна книга. У вільний час, якщо на душі буває скучно, беру в руки «Кобзар»і перечитую його. І завжди він мені допомагає. Я люблю Шевченка. Портрет його у мене п'ять років висить в кімнаті», — розповідає Галина Бугайчук.

 

Один із синів пані Галини — 58-річний Ярослав служить у війську від початку повномасштабної війни. Онук Валентин Бугайчук загинув два роки тому під час виконання бойового завдання. Йому було 37 років.

Читайте також:

• Історичні кадри: як у Ковелі 20 років тому освячували найвищий у світі пам’ятник Тарасу Шевченку
• Чому пророцтва Шевченка досі актуальні для України