«Аби зрозуміти, що таке війна – треба на ній опинитися», - боєць волинської бригади

Історію бійця, який нині служить у волинській «сотці», розповіли у бригаді. 

Після повернення до рідного Запоріжжя захопився футболом (тривалий час активно грав – нині ж уболіває за збірну України та лондонський «Арсенал»).

Також у хлопцеві потужно «проросла» батьківська інженерна жилка. Після проходження у 1995-1996 роках строкової служби на Закарпатті знайшов себе в будівництві: працював виконробом / керівником проєктів у фірмі, яка займалася бурінням свердловин та встановленням паль. Чоловік зізнається, що йому завжди подобалися складні технологічні процеси.

Та на початку червня 2024 року життя Олега різко змінилося. Він мобілізувався до ЗСУ і після проходження курсу БЗВП (базової загальновійськової підготовки) потрапив служити до 2 механізованого батальйону 100 омбр.

Спочатку був стрільцем-піхотинцем, виконував бойові завдання безпосередньо на оборонних рубежах. Згодом «Архітектора» перевели до взводу зв’язку, де він служить на посаді старшого радіотелефоніста.

Порівнюючи свою нинішню «версію» з «домобілізаційною», Олег зауважує:

– Це дві різні людини. Змінилося ставлення до всього. Адже у цивільному житті я мав дуже приблизне уявлення про війну. Інакше й бути не могло: аби зрозуміти, що таке війна – треба на ній опинитися…

Водночас, «Архітектор» підкреслює, що ніколи не шкодував про свій вибір, який зробив майже два роки тому:

– Я захищаю свою Батьківщину – це правильно, це по-чоловічому. Ворог за 25 км від мого рідного Запоріжжя – чого чекати?

Вдома на повернення з війни коханого чоловіка та батька чекають дружина Оксана Леонідівна і донька Софія (татова гордість – студентка Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича!).

Олег мріє про якнайшвидше і неодмінно переможне для нашої держави завершення війни – зі звільненням, зокрема, усієї території Запорізької області та відновленням виходу України до Азовського моря:

– Дуже хочу повернутися додому живим-здоровим, взяти дружину з донькою – і гайнути на море в нашу улюблену Кирилівку!

Читайте також: 

• Понад 10 років на фронті і сотні врятованих життів: історія медикині з Луцька
• Із мирного життя — у бій: історія захисників з волинської «сотки»
• Хоронив загиблих, а потім пішов у бій: історія «Ворона» зі Сталевої Сотки