Хоронив загиблих, а потім пішов у бій: історія «Ворона» зі Сталевої Сотки

Історію бійця розповіли у бригаді. 

– З перших днів намагався потрапити до тероборони. Але сказали, що людей багато – відправили до волонтерів, – згадує Антон, – Пішов до волонтерів: запропонували або ховати людей, або прибирати сміття в місті. Я вибрав ховати людей. Впродовж кількох місяців допомагав здійснювати погребіння померлих та загиблих жителів рідного міста…

Розуміючи, що місту не уникнути окупації, Антон встиг виїхати з нього.

А в липні 2024 року – мобілізувався до лав ЗСУ. У навчальному центрі чоловік одержав свій перший позивний:

– Коли проходили БЗВП, то з харчами трошки було не дуже. А я сам кухар за професією. Пропрацював на кухні 13 років. Відверто кажучи, на полігоні не всі пропоновані «делікатеси» міг їсти, – усміхаючись, розповідає боєць, – Тож хлопці жартували: мовляв, бач який балуваний аристократ серед нас – так і прозвали «Графом»…

З навчального центру Антон потрапив служити до 100 омбр, де й одержав своє нинішнє, похідне від прізвища, псевдо – «Ворон».

Спершу чоловік служив на посаді розвідника-мінера, брав участь в боях за Залізне (місто біля Торецька). Там одержав важке поранення.

– Якось під час виходу зумів однією міною «забрати» відразу трьох окупантів. Та невдовзі нашу позицію «спалили». Один «200», один «300». Пораненому побратиму уламок увійшов у щоку – і вийшов через шию. Добре, що в мене було відразу дві аптечки. Бо рану вдалося затампонувати лише з третього разу. Наступного дня пораненого вдалося вивести – він вижив, – згадує «Ворон», – А невдовзі по нас знову «відпрацювали». Цього разу важке поранення одержав я. Пробило шолом, по лівій стороні пройшло, уламки в нозі досі…

Після повернення до строю Антон обійняв посаду начальника радіостанції групи управління та зв’язку. До речі, свого часу «Ворон» пройшов відразу два курси підготовки у Королівстві Іспанія. Подейкують, що тамтешні інструктори досі пам’ятають неперевершений смак шашлику, віртуозно приготованого українським «сеньйором Антоніо»!

– Коли у нас в Іспанії був прощальний вечір, ми замовили 40 кг м’яса. Безпосередньо приготуванням займався я – хоча хлопці, звісно, допомагали, – розповідає Антон, – Вийшло таки смачно – сподобалося українцям, сподобалося іспанцям! Хоча рецепт у мене доволі простий: м'ясо, сіль, перець, олія, паприка і, звісно ж, цибуля…

До речі, після поранення Антон одружився – його обраницею стала чарівна львів’янка на ім’я Наталя.

З рідних боєць «Сталевої Сотки» має ще двох двоюрідних братів. Один – ветеран Третьої штурмової. Другий – боєць «Азову». Три воїни в одній родині – промовистий факт, який дуже гарно демонструє, як на Луганщині «з нетерпінням чекали» на «*zzкій мір»…

А ще у «Ворона» є велике захоплення, яке він приніс із самісінького дитинства – і якому не зраджує навіть на фронті. 34-річний чоловік… страшенно любить складати конструктори «лего»! У перервах між виконанням бойових завдань Антон неодмінно знаходить час хоч трохи попрацювати над складанням чергової моделі…

Читайте також: 

• Має два поранення та сім бойових нагород: історія військового Віктора Куліка зі «Сталевої сотки»
• Бив ворога на Зміїному і тримає фронт під Костянтинівкою: історія «Фрегата» з волинської бригади
• Пройшов фронт від Києва до сходу України: історія волинського добровольця