Академічний фріланс: чи етично замовляти студентські роботи

Студентське життя для багатьох отримувачів вищої освіти пов’язане з усім, крім безпосередньо навчання. Академічний фріланс — явище не нове, але за останні роки воно перетворилося на повноцінний ринок зі своїми правилами, героями, кризами та спокусами.

Студенти з усього світу дедалі частіше звертаються до фрілансерів, які пропонують допомогу з написанням курсових, рефератів, звітів чи навіть дипломних робіт. На перший погляд це здається невинним та зручним рішенням: економія часу, швидкий результат і відсутність зайвого стресу. Але питання моралі тут неминуче виникає. Чи можна вважати етичним замовляти виконання студентських робіт? І якщо ні, то чому цей ринок усе одно процвітає?

В Україні цей процес можна вважати актуальним через те, що для багатьох виконання студентських робіт – це заробіток, а для самих студентів можливість більше часу приділити собі. Реферати, курсові та дипломні роботи… Іноді від кількості задач у студентів паморочиться голова.

Почнемо з того, що академічні роботи покликані оцінювати знання й навички студента. Коли хтось інший виконує завдання замість нього, це нівелює саму ідею навчального процесу. Студент отримує оцінку, яка не відображає його реальних можливостей. Це б’є по довірі до дипломів, порушує академічну доброчесність і створює ілюзію компетентності. Ніхто не хоче, щоб лікар, який у реальному житті оперує людей, колись склав сесію завдяки фрилансеру. І хоча приклад може здаватися гіперболізованим, він чітко показує, до чого веде така практика в масштабах суспільства. 

З іншого боку, варто визнати, що причини популярності академічного фрілансу не зводяться лише до бажання студента «обманути систему». Іноді задачею студентів є виконання роботи не по профільній дисципліні, а по тій, яка ніколи не знадобиться йому в майбутній професії. Також, робота, навчання, сімейні обов’язки, фінансові труднощі й стрес створюють ситуацію, в якій студент просто не встигає виконати все самотужки. Інколи йдеться про нестачу знань, погану організацію освітнього процесу або неякісне викладання. В такому випадку фрілансер стає свого роду «рятівним кругом». Але це лише симптом, а не вирішення проблеми.

Фрілансери, які беруться за академічні замовлення, теж перебувають у неоднозначній етичній зоні. З одного боку, вони пропонують законну послугу — написання текстів. З іншого — вони знають, що кінцевий продукт буде використаний як студентська робота. Це ставить їх у роль співучасників академічного шахрайства. Деякі фахівці намагаються знайти баланс: пропонують не готову роботу, а консультацію, план, аналіз матеріалів чи редагування тексту. Такий підхід набагато етичніший і може навіть сприяти розвитку студента, але не кожен готовий на це, адже попит на «готові рішення» завжди вищий. Та й самому студенту, якщо і буде потрібна консультація, то він скоріш звернеться до свого викладача, а не буде платити за це незнайомій людині.

Ситуацію можна змінити лише комплексно. Важливо створювати умови, за яких студентам буде легше вчитися самостійно: забезпечити доступ до якісних ресурсів, розвивати культуру академічної доброчесності, підтримувати тих, хто працює та навчається одночасно. Саме університети мають відіграти тут ключову роль, але й студенти повинні усвідомлювати відповідальність перед собою та майбутніми колегами.

Замовляти студентські роботи — спокуса, якій легко піддатися. Але кожна така робота — це маленький внесок у деградацію освітніх стандартів. І питання етики тут важливіше за миттєвий результат. Урешті-решт, знання, які ми здобуваємо чесно, — єдине, що має справжню цінність.