Останній раз розмовляв з рідними в день свого 46-річчя: волинянин загинув у бою на Запорізькому напрямку

Воїн боронив рідну державу від ненависного ворога із 13 квітня 2024 року. Загинув Герой 6 червня, виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Новодарівка Запорізької області, вважався безвісти зниклим, пише видання «Нова доба».

«Анатолій був мобілізований цьогоріч тринадцятого квітня, одинадцятого отримав повістку. Про те, щоб не йти служити, не було і мови, – розповідає його згорьована дружина Наталія. – Проходив місяць бойове злагодження на Рівненському полігоні, потім як солдат-стрілець відбув на Запорізький напрямок. Повідомив, що незабаром навчатиметься на бойового медика (він за професією фельдшер, раніше працював на «швидкій»), тож повернеться на Захід України».

Дзвонив часто – до дружини, батьків, 19-річного сина Іллі, студента Луцького політеху. Щоправда, відеозв’язку не було, тож востаннє Наталія бачила чоловіка ще коли йшов служити. Чула під час телефонних дзвінків вибухи, Анатолій і не приховував як там страшно і що робиться. Заспокоював: «Все буде добре», зронював: «Ти сильна, в тебе є Ілля…», немов готуючи її до того, що все може статися.

Востаннє розмовляли рідні з Анатолієм 2 червня, у день його народження – 46-річчя. Зібралися родиною всі разом, крім сестри Марійки, яка проживає в Тернополі. Вітали його по черзі, бажаючи найголовнішого – «Повертайся живим!». Воїн розчулено дякував, розповідаючи про численні дзвінки від друзів та знайомих. А бойові товариші найкращі зичення адресували із незвичним «тортом» у руках – із бутербродів. Під час розмови Анатолій попередив, що йде на позиції, тож із ним не буде зв’язку, як і раніше, – днів три. Йому ще надіслали спільне фото за столом, щоправда, його він так і не встиг побачити…

«Пройшло три дні, – продовжує Наталія, – на четвертий я чомусь не знаходила собі місця. Тривога, погане передчуття… Колеги по роботі (жінка працює кухарем у ДНЗ № 4 «Сонечко» – авт.) заспокоювали: «Та не накручуй ти себе…». А 7 червня дзвінок від побратима: «Анатолій просив передзвонити якщо не повернеться з позицій. Із хлопцями немає зв’язку, та точно нічого не відомо». А 11 червня вже отримали офіційне повідомлення «зник безвісти».

За пошуки брата взялась Марійка, зв’язалась із командиром частини. Про найстрашніше не хотіла і думати, та, звісно, дуже переживала за нього, як і за власного чоловіка, який у ЗСУ із перших днів війни. Дізналась: Толю і його побратимів накрили «градами».

…І от після 48 днів очікування захисника зустрічали в рідному краї, аби провести до місця вічного спочинку. Із мужнім Воїном прийшло попрощатися чимало маневичан. Дехто згадував як Анатолій, будучи медиком, рятував їм життя. На «швидкій» після закінчення медучилища він працював у зміні із батьком – той не одне десятиліття кермував автомобілем з червоним хрестом.

«Його тато і мама стали справжніми батьками і для мене, – каже Наталія Анатоліївна. – Мій тато помер коли мені було вісім років, а у вісімнадцять я залишилась сиротою. Одружились ми в день народження Толі – другого червня. Він був добрим і безвідмовним, спокійним, всім допомагав, дуже любив сина. Ілля нині для мене і опора, і підтримка, навіть не знаю, як я пережила б це страшне горе. Мені перед війною прооперували ногу, то Толя доглядав за мною як за дитиною. Сам і куховарив, він любив готувати. Нині все це знову і знову пригадується… В день похорону за Героєм тужило і небо, оплакуючи його літнім дощем. Десь вдалині чувся відгомін громовиці, і всі розуміли: «Аби не чули ми страшних вибухів від обстрілів із «градів» та мінометів, і поклав своє життя Анатолій».

«Головне, аби ми усі усвідомлювали якою ціною дається нам свобода й незалежність, мирне небо над головою, – каже наостанок Наталія. – Аби гідно жили. І берегли пам’ять про усіх, хто загинув за нас».

Олена БИЧКОВА

Читайте також:

• Син не дочекався вітання тата з днем народження: Герой з Волині загинув унаслідок осколкового поранення
• 10-місячна донька бачитиме тата лише на фото: волинянину просять присвоїти державну нагороду
• Хотів зробити рідним сюрприз: 25-річний військовий з Волині загинув у ДТП дорогою додому