Архітектор духовної незалежності: Митрополит Михаїл святкує 60-річчя - як він змінив обличчя Волині

Про шлях від ієромонаха до творця «Великої Волині» - у великому етері «5 каналу» з нагоди ювілею.

Шлях служіння

Михаїл (в миру Тимофій Зінкевич) народився в селі Лосятині на Тернопільщині у родині, що подарувала Українській Церкві цілу низку видатних діячів. Його старший брат Анатолій відомий як засновник Тернопільського Свято-Троїцького духовного центру. Серед племінників – Митрополит Дніпровський і Січеславський Симеон та архімандрит Ісаакій – настоятель Храму Петра і Павла у місті Буча. Духовний шлях самого майбутнього Митрополита Луцького розпочався у Почаєві, де його наставником став владика Яків (Панчук) – один із засновників Київського Патріархату на початку 1990-х років.

«Владика Михаїл, як і багато його рідних, вже в юному віці обрав шлях служіння Церкві, – розповідає Предстоятель ПЦУ, Митрополит Київський і всієї України Блаженніший Епіфаній. – Особливим прикладом для нього став блаженної пам'яті Митрополит Яків, який на роздоріжжі історії рішуче повстав проти російського духовного ярма над Україною. Переконаний, що постать, життя, духовний досвід спочилого владики, а також старшого брата – отця Анатолія – багато в чому сприяли становленню нашого ювіляра як особистості та служителя Церкви».

Саме Яків (Панчук) у 1997 році рукопоклав Михаїла на ієромонаха. А вже у 2000 році молодий і амбіційний священнослужитель був обраний єпископом Сумським і Охтирським рішенням Священного Синоду УПЦ КП. Його єпископську хіротонію у Володимирському Катедральному Соборі у Києві очолював особисто Патріарх Філарет, який став ще одним духовним наставником майбутнього Митрополита. У 2021 році в інтерв'ю 5 каналу Почесний Патріарх Київський і всієї України-Руси назвав Михаїла прикладом «справжнього архієрея»:

«Це архієрей, якого я рукоположив, якого я виховав, який зі мною служив, і який залишився вірним. Він справжній архієрей», – наголосив Патріарх Філарет.

Наразі такою самою плідною є співпраця Михаїла з чинним головою Української Церкви – Митрополитом Епіфанієм.

«Владика завжди підтримує Предстоятеля нашої Православної Церкви України Блаженнішого Епіфанія. Зокрема, вони разом були ініціаторами змін в церковному календарі, які наразі утвердилися в лоні Церкви», – розповів підприємець і церковний благодійник Юрій Матчук.

Єпископ, що будує

Гарт великих пастирів Української Церкви дав владиці безцінні життєві уроки. 18 травня 2004 року Михаїл був призначений керуючим Волинською єпархією (до цього, у 2002-2004 роках, після служіння на Сумській катедрі він очолював Чернігівську єпархію УПЦ КП). Наступні 22 роки стали періодом розквіту духовного життя краю. Зокрема, стараннями Митрополита (у цей сан Михаїл був зведений у 2012 році) на Волині було освячено понад 150 храмів, а також – збудовано шість нових монастирів (чотири чоловічих і два жіночих). Особливе ставлення владики Михаїла до чернецтва завжди відчував архімандрит Костянтин (Марченко) – намісник відродженого Жидичинського монастиря.

«Відчувалося, що владика дуже вболівав, щоби в нашій церкві нарешті з'явилося справжнє чернече життя. Справжні, а не формальні монастирі», – згадує архімандрит Костянтин.

З не меншим завзяттям Михаїл розвивав інші сфери духовного життя Волинської єпархії. Всі, хто перетинався з Митрополитом, твердять: він – людина дії та невичерпної енергії.

«Очі бояться, а руки роблять», – завжди було його девізом», – згадує протоієрей, капелан ЗСУ Юрій Близнюк.

«Він як такий «живчик». Коли в нас є якесь далеке відрядження, ми можемо з ним проїхати багато кілометрів, – він виходить з машини, у нього можуть бути одразу зустрічі, служба. Проте він завжди виглядає в тонусі, я ніколи від нього не чув, щоб він втомився. Він заради Церкви готовий все зробити», – розповідає водій Митрополита Луцького та Волинського Роман Цап.

Відзначають знайомі владики і його гострий розум, простоту в побуті та неповторне почуття гумору.

«Владику знаю вже понад 10 років, але справжня співпраця почалась, коли я був головою Ківерцівської районної ради, – пригадує голова Волинської обласної ради Григорій Недопад. – Одного разу мені зателефонував отець Костянтин і сказав, що хоче до мене заїхати, бо він їхав якраз із Тростянця, де будували монастир. І от я чекаю в своєму кабінеті в Ківерцях, і тут телефонує секретарка: «Владика прийшов». Я кажу: «Та ж не владика, а отець Костянтин». На що вона відповіла: «Ні, точно владика». І дійсно заходить в кабінет Митрополит Михаїл. Я питаю: «Владико, чому не зателефонували самі? Я б підготував якісь чай, каву, печиво». І його фраза у відповідь запам'яталась мені на все життя: «Я як Царство Небесне, ніхто не знає коли прийде».

Архітектор Автокефалії

Проте очільник Волинської єпархії увійшов в історію не лише як будівничий храмів і монастирів, але і творець сенсів – один із візіонерів об'єднаної Української Православної Церкви. У 2018 році він був серед ключових фігур Об'єднавчого Собору, на якому постала Помісна ПЦУ.

«Він був особою, яка доклала до цього чи не найбільше зусиль. Він виявився одним із найбільш ідейних очільників руху за інституювання Автокефальної Церкви», – відзначає Михаїл (Аніщенко) – Єпископ Команський Вселенського Патріархату, екзарх Вселенського Патріарха в Україні.

Видатні досягнення Михаїла на Волинській катедрі робили його одним із найбільш бажаних кандидатів на місце Предстоятеля Помісної Церкви. Та несподівано для багатьох Митрополит Луцький і Волинський зняв свою кандидатуру. Драматичні обставини тих подій пригадує отець-диякон Андрій Ковальов, що у 2018 році брав участь в Об'єднавчому Соборі як прессекретар голови Верховної Ради Андрія Парубія:

«Я спілкувався з багатьма делегатами, і багато з них казали мені, що приїхали підтримати Митрополита Михаїла. Чому він все таки не став Предстоятелем? Я довго міркував про це і зрозумів, насправді, що ключова відповідь полягає в тому, що владику Михаїла надзвичайно люблять на Волині. Я переконався, що його волинська паства його просто не відпустила до Києва. Фактично вимолила його, щоб він залишився їхнім архієреєм».

У січні 2019 року Михаїл був у Константинополі серед тих, хто отримував Томос про Автокефалію. Відтоді Митрополит активно взявся розбудовувати відроджену Помісну Церкву.

«Ми знаходимося біля церкви села Клепачів, яка однією з перших перейшла в лоно Православної Церкви України з московського патріархату після здобуття Томосу. Владика Михаїл одразу відреагував на цю подію та прибув сюди з архіпастирським візитом, благословив мирян», – розповідає журналістам волинський благодійник Юрій Матчук.

Свято-Іллінський храм у селі Клепачів. 4 серпня 2019 року тут відбулася перша архієрейська літургія українською мовою

Загалом після вручення Томосу до Волинської єпархії доєдналося 149 парафій, які раніше перебували під контролем місцевого єпископа московського патріархату. Щоправда, повної ліквідації структур рпц на Волині не відбулося – спочатку через саботаж органів державної влади, а згодом – міжнародний тиск, організований російським лобі у світі.

Духовний фронт

Волинська єпархія на чолі з Митрополитом Михаїлом протистоїть російській агресії з 2014 року. Саме тоді архієрей благословив одного з перших військових капеланів ЗСУ – ігумена Жидичинського монастиря Макарія (Дядюся). Отож Волинь стала батьківщиною нового українського капеланства. Це особливе служіння виросло до стратегічної гуманітарної місії ПЦУ, яку методично та практично супроводжують фахівці Волинської Православної Богословської Академії (ВПБА).

«Спілка «Військові капелани Волині» – це одна з найпотужніших організацій військових капеланів України. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, ми вже мали діючих капеланів у війську», – розповідає капелан ЗСУ Юрій Близнюк. За його словами, наразі капеланська служба Волинської єпархії налічує понад 30 священників і дияконів.

Проте Волинь не стоїть на місці і торік саме тут – у Волинській Православній Богословській Академії – вперше в Україні був випущений курс медичних капеланів – для профільної духовної опіки над пораненими воїнами та боротьби з наслідками ПТСР. Ініціював унікальну навчальну програму особисто Митрополит.

«За 2024-2025 роки ми підготували 70 капеланів із Західного регіону. Також були в нас слухачі з Одеси, зараз є з Кропивницької єпархії, – каже капелан Волинської клінічної обласної лікарні протоієрей Назарій Бабій. – Владика завжди дивиться вперед, на перспективу. Тому він передбачив, що буде потрібна допомога в медичних закладах, коли військові будуть повертатися на лікування».

Ще один вимір капеланської служби – це опіка над українськими біженцями, що через війну опинилися за кордоном. З цією метою у 2022 році Синод Православної Церкви України створив Капеланську місію – вона, з-поміж іншого, має протистояти агентурній мережі так званої «УПЦ МП», що створила в країнах Європи понад 100 осередків. Базою для формування Місії стала Волинська єпархія.

«Владика Михаїл готує священників для окормлення українських біженців за кордоном, і робить це дуже плідно, – наголошує Єпископ Команський Вселенського Патріархату Михаїл (Аніщенко). – Я спілкуюся зі своїми собраттями-архієреєми Вселенського Патріархату, в якому проходять своє служіння клірики владики Михаїла, і чую тільки позитивні відгуки. Це означає, що він вміє підібрати підхід до людини і направити її на ревне служіння. А це великого вартує, повірте. Це означає, що людина, передусім, має в собі те, чим може запалити душу іншої людини».

Інтелектуальний фундамент Церкви

Потужна капеланська місія та численні просвітницькі ініціативи – це, передусім, заслуга Волинської Православної Духовної Академії, що за останні десятиліття перетворилась на справжній інтелектуальний центр українського православ'я. Навчальний заклад визнають не лише в Україні, але і далеко за кордоном. Так, ВПБА має угоди про співпрацю та спільні проєкти з усіма богословськими закладами Греції (зокрема – Богословським факультетом Університету Аристотеля в Салоніках, Вищою церковною академією Афін, Православною академією Криту, Церковною академією Криту), Колегіумом Орієнтале (Німеччина, федеральна земля Баварія), Колегією Святого Ігнатія (Стокгольм, Швеція).

«Академія – улюблене дітище Митрополита Михаїла. Студенти та викладачі тішаться справжньою батьківською опікою влади», – підкреслює отець-ректор Володимир Вакін.

«Дуже часто владику можна побачити у нас, коли він перевіряє чи належно приготовано на кухні, в якому стані кімнати, лекторії. Ну і також він сам читає сумлінно свій предмет з пастирського богослів'я. Він це може робити в класичному академічному стилі в аудиторії, а може і надворі – запросити студентів в розарій», – розповідає очільник навчального закладу.

«Владика докладає всіх зусиль до того, щоб готувати нове покоління. Як би там не було, Церква має саморепродукуватися. Ми бачимо скільки докладено зусиль до організації діяльності Волинської Православної Богословської Академії, наповнення її бібліотеки не тільки стародруками чи дореволюційними виданнями богословської літератури, а й сучасними перекладами сучасної літератури», – відзначає Єпископ Команський Михаїл (Аніщенко).

Фундаментом Православної Церкви на Волині стала відроджена традиція єпархіального Братства. Новочасне Волинське братство – це духовні нащадки місії Святого Володимира Великого, – еліта краю, яка торує шлях до Христа. Організація була заснована у лютому 2021 року за пропозицією та з благословіння Митрополита Михаїла.

«Ми продовжуємо історичну традицію православних братств на Волині, які діяли з кінця XV по XVII століття, – наголошує голова ГО «Волинське братство Святого Володимира Великого», відомий благодійник Сергій Мостенець. – Позиція Митрополита щодо діяльності нашого братства чітка: це нова форма взаємодії Церкви та суспільства. Митрополит задає тон, визначає напрямки діяльності. Основними напрямками ми визначили підтримку богословської освіти, книгодрукування, книговидання, соціальні проєкти».

Відродження «Великої Волині»

Відродження братств – це не історична реконструкція, а повернення Українській Церкві її обличчя, як і багато інших схожих ініціатив Митрополита Луцького та Волинського, – стверджує отець-диякон, релігієзнавець Андрій Ковальов:

«Багатьом здається, що він запроваджує якісь нові традиції, нові звичаї. Але насправді він відроджує українські традиції. Владика Михаїл ще в часи Української Православної Церкви Київського Патріархату був одним із перших, хто боровся за відмову він так званого «московського» облачення і повернення нашого традиційного облачення. Владика завжди боровся за реставрацію української церковної історії, повернення історичної справедливості».

Митрополита Михаїла називають візіонером «Великої Волині» – тієї, що виходить далеко за межі створеної комуністами Волинської області. Це – вотчина Великого князівства Волинського – середньовічної європейської держави. Не випадково саме владика Михаїл у 2019 році першим ініціював відзначення річниці Конгресу європейських монархів, що пройшов у Луцькому замку у 1429 році. Торік цю ідею офіційно підтримала Верховна Рада. Наразі Луцьк готується до святкування: 600 років тому саме в нашому місті відбулась перша спроба створити об'єднану Європу.

«Лучанам треба усвідомити, що Луцьк – це європейська столиця. І поводити себе відповідно – як європейці та жителі столиці, – наголосив Митрополит Михаїл. – У 2029 році, я вірю в це і молюся, мають зібратися керівники всіх держав європейської спільноти і підписати кінцевий документ про повноцінне членство України в ЄС і НАТО».

«Війна поставила перед нами питання «Хто ми?». Відповідь владики Михаїла чітка і зрозуміла: ми – християнська європейська цивілізація, яка повертає собі своє належне місце», – підкреслює голова Інформаційно-видавничого центру Волинської єпархії протоієрей Віктор Пушко.

«Довести, що Луцьк – це центр Європи, що перший з’їзд «НАТО» відбувався саме в стінах Луцького замку 600 років тому, – це надихає людей. І владика перший почав піднімати це питання ще до того, як з'явились документи на державному рівні», – відзначає голова Волинської обласної ради Григорій Недопад.

Таким чином, під проводом Митрополита Луцького та Волинського Волинський край знову стає місцем, де творяться загальноєвропейські сенси. У день ювілею Волинського пастиря Михаїла (Зінкевича) глава Української Церкви Блаженніший Епіфаній виступив із вітальним словом, побажавши архієрею довгих років служіння Богові та Українському народові:

«Зичимо владиці Михаїлу довгих і благословенних років життя, міцного здоров'я, плідного продовження праці у розвитку єпархії та її інституцій. Нехай Бог винагороджує Владику за всі досягнення і сприяє здійсненню добрих задумів. Многії і благії літа!».

Читайте також:

• Від інспектора відділу освіти до настоятеля собору: історія священника з Волині, який протягом 30 років не зрадив покликання
• Як правильно вшановувати ікони в храмі: прості правила, про які часто забувають
• Чому Трійця у 2026-му вважається ранньою та що не можна робити в цей день