«За 48 годин мобілізували 80 тисяч резервістів»: війна в Ізраїлі очима лучанина

Зараз Максим перебуває у своєму домі у місті Холон, яке знаходиться приблизно в 40 кілометрах від Сектору Гази. Про це у своєму інтерв‘ю повідомляє 12 Канал. 

Наскільки безпечно зараз перебувати в центрі країни, поблизу столиці?

Останній обстріл був десь приблизно години півтори тому, ми були в бомбосховищах. Тобто вже не вже немає такого, «наскільки безпечно».

Наскільки часто це відбувається? Тому що перед розмовою ви також говорили, що якщо буде серена, то будете змушені піти до підвалу.

На сьогодні було 3 рази. Наскільки я пам'ятаю, по центру країни вчора було десь біля 4-5. Якщо ми говоримо про ті селища, які знаходяться безпосередньо близько від Гази, то там це набагато частіше, там декілька декілька разів за годину.

Як почуваються ізраїльтяни в такий момент кризи для всієї країни. Чи справді для Ізраїлю теперішній удар є таким сильним? 

Я думаю, це не зовсім правильно казати, що він є досить сильним. Він є жахливим, ми справді не бачили такого з часів війни Судного дня, яка була у 73 році. І якщо чесно, то навіть ті чоловіки, що застали ту війну, кажуть, що зараз гірше. В 73 році війна торкнулася в першу чергу солдатів.

Не було такої страшної кількості жертв серед мирного населення. І коли я кажу, страшенна кількість, я хочу підкреслити, що напевно, будь яку кількість жертв у певній країні потрібно оцінювати з позиції співвідношення пропорції до населення. 

Чи був цей удар несподіванкою? 

Якби це не стало несподіванкою, напевно, не було б такої кількості жертв. Ми знали, що в нас одна з найкращих розвідок, одна з найкращих армій, одне з найкращих сфер безпеки. Нібито весь світ на нас рівняється. Стільки років нам пояснюють, чому у нас така дорога країна. Нам кажуть, ну так, ви ж знаєте, які в нас відрахування на військові бюджети. І тому мені, як і дев'яносто дев'яти відсоткам громадян ізраїлю незрозуміло, як це сталося. 

Зараз нам потрібно нормалізувати ситуацію, взяти її під контроль. Якимось чином проковтнути цю страшенну втрату. І вже після того, як ми відсвяткуємо перемогу, задати всі запитання, які необхідно задати. Дуже багато з того, що зараз сталося, не пробачать багатьом можновладцям. Я думаю, що після цього декілька політичних кар'єр буде завершено. 

Зараз я спостерігаю, наскільки нація об'єдналася. В цей момент, коли ми розмовляємо, виходить заява Уряду про про створення уряду єдності, тому що останній півроку Ізраїль «дрижав» від протестів. Зараз цього немає.

Чи справді люди об'єдналися зараз настільки, що готові відкинути будь-які зауваження до уряду щодо того, що трапилося? Чи мобілізувалися і зараз роблять все для того, щоб здолати цю біду?

Абсолютно. Як тільки трапляється біда, нація стає як одне ціле каміння. За 48 годин було мобілізовано 80 000 резервістів. Вони доєдналися до солдатів строкової служби. Тобто зараз на кордонах знаходиться понад 400 тисяч солдатів. Деякі резервісти поверталися з-за кордону. 

24 лютого 22 року в Україні вишикувались черги не лише до військкоматів, а і на кордоні, аби виїхати з країни. Чи так само щось спостерігалося в ізраїлі під час початку такого масштабного конфлікту? І чи була паніка щодо купівлі всього пального чи продуктів харчування?

Звісно, що в будь якій країні будуть ті, хто захоче, одразу ж поїхати. Я не можу засуджувати українців, які виїхали. Я не можу засуджувати тих громадян, які виїхали. Кожна людина повинна приймати свої рішення, які захищають так чи інакше її сім'ю. Кожна людина повинна зробити для себе вибір, зважити і зрозуміти, де вона найбільш корисна. Якщо людина зрозуміє, що вона найбільш корисна, взагалі десь там, це її право. Але я не те, щоб я зараз намагаюся виправдовувати якісь довжелезні черги. Ні, черги на вліт були набагато більшими, ніж черги на виліт. 

Перші 2 дні не спостерігалося ніякої паніки. Але потім служба тилу під час одного з інтерв'ю зробила нагадування, яке робилося багато разів до того. Але в цей раз воно майже викликало паніку. Прессекретар організації сказав, що хотів би ще раз нагадати, що кожна родина повинна подумати про тривожну валізку, у якій буде все необхідне для того, щоб протриматися протягом 72 годин. Тобто суха їжа, ліхтарик, батарейки. Воно спрацювало як тригер. Люди і так були на нервах. Буквально за годину після цього інтерв'ю я заходив в декілька крамниць, бачив величезні черги. Люди почали скуповувати воду, почали скуповувати, звичайно ж, туалетний папір. І так далі. Але зрештою, на наступний же день усе підвезли, так що все нормально, паніки вже немає у крамницях.

Саме життя зараз не зупинилося. Аеропорти, працюють, вся інша інфраструктура так само працює, як і раніше?

Я зараз мав би давати тобі це інтерв'ю, знаходячись на Мальті, тому що у мене була запланована відпустка 11 жовтня. Але відпустка скасувувалася, тому що іноземні авіакомпанії, звичайно, масово скасували усі рейси. Зараз літають здебільшого ізраїльські авіакомпанії. Та й зрештою, я розумію, що не час зараз летіти у відпустку. 

Ми вже декілька разів під час цієї розмови порівняли ситуацію в Україні під час початку повномасштабного вторгнення і того, що зараз відбувається в ізраїлі. Наскільки це коректно, на вашу думку, наскільки це схоже?

Порівняння, я не знаю, чи це про коректність. Тобто порівняння зрозуміле, проситься саме по собі, розумію, що його дуже важко уникати. Мені здається, що те, що зараз сталося, допоможе людям розібратися де сьогодні пролягає світова вісь зла. 

Тобто, раніше дуже багато корінних ізраїльтян не розуміли як ставитися до росії. Зараз, росія ніяким чином не засудила те, що відбувається. А зрештою, пару років тому ХАМАС був у гостях у Кремлі з офіційним візитом. Я думаю, що після цього багатьом стане більш зрозуміло, хто кому друг, а хто кому ворог. 

Увесь світ зараз забарвлюється у ізраїльський прапор, включаючи Київ. А росіяни, ніби як реагують, ніби не реагують. Прессекретар путіна сказав, що, звичайно ж, неможливо не засуджувати те, що виглядає як абсолютний тероризм, але давайте не забувати, що перед тим було, що перед тим ніби, як ми все таки заважали їм жити.

Нещодавно вийшла стаття на BBC. Власне, про те, що ізраїльський конфлікт, який переріc у такий повномасштабний, і те, що відбувається в Україні, це і є своєрідна боротьба демократії, тоталітарних режимів. Що ви про це думаєте?

Нам останні 2 роки говорили про можливість повномасштабної війни. У випадку повномасштабної війни, ми будемо воювати не з одним ворогом, як мінімум їх буде п'ять. Тому що в якийсь момент туди може підключитися Іран. Зрештою, все, що відділяє цей конфлікт від повномасштабної війни - це участь Ірану. Ні Сирія, на мій погляд, ні Ліван повномасштабно втручатися у цю війну без підтримки Ірану не можуть і не будуть. 

І тому, коли вчора  ми слухали звернення Джо Байдена, який сказав, що в мене є тільки одне слово для тих, хто планує скористатися цією ситуацією, і це слово «don’t», то ми всі розуміли, що в першу чергу він розмовляє не з ХАМАСом. Він розмовляє з нашими північними сусідами - Іраном.

Якщо іран втручається у цю війну, то по нам почнуть летіти ракети зовсім іншого класу. Напевно, для того США зараз перекинули авіаносну ударну групу до берегів Ізраїлю і заявили про готовність перекинути ще одну групу. Якщо вони не зрозуміли натяк, то так і буде. 

Дуже велика шана цими днями в Ізраїлі віддається Джо Байдену. Він виступив дуже однозначно, от прям відчувалося, що це промова сіоніста, такого величезного друга євреїв. Він чітко сказав, без таких політичних формулювань: «Не втручайтесь, ми будемо повністю на боці Ізраїлю». 

Свого часу в Україні високопосадовці говорили про те, що цей конфлікт буквально на 2-3 тижні. Що зараз чують ізраїльтяни? Розуміють вони чи надовго це?

Нам весь час говорять готуватись до довготривалої війни, готуйтесь, що це на дні, тижні і, можливо, навіть місяці. Тобто тут своє розуміння довготривалої війни, тому що всі попередні військові операції тривали відносно швидко. Війна Судного дня тривала дев'ятнадцять днів. Друга ліванська війна у 2006 році, це була остання ніби як війна, коли ми використовували сухопутні війська, заходили у Газу по суші, теж тривала, мені здається, 2 тижні. Все відбувалося до місяця. Тобто в розумінні Ізраїля місяць це довготривала війна. Ми не знаємо точно, скільки це триватиме.

Чим довше зараз будуть наноситися авіаудари по Сектору Гази, тим легше буде під час сухопутної операції. Тобто вони вони сподіваються зачистити Газу для того, щоб ми могли знешкодити ХАМАС вже до кінця. Мета цієї війни це зашкодити ХАМАС так, щоб 1-2 покоління можна було не згадувати про нього, якщо зрештою колись про нього згадають знову. Але питання все у тому, чи нам дадуть це зробити?

Про бомбардування Гази, там теж гинуть і мирні мешканці. Як до цього ставляться ізраїльтяни?

Я спростую дезінформацію, яка шириться світом. Я б сказав, що Ізраїль дуже часто програє інформаційні війни. Правда дуже проста. Пресслужба армії, 2 чи 3 дні назад, розповсюдила повідомлення на декількох мовах, а в першу чергу арабською мовою. Це повідомлення було націлене на мирних мешканців Гази. 

Я не заперечую, що є там мирні мешканці, я не заперечую, що є люди, яким не подобається влада ХАМАСу, але вони бояться сказати, тому що там за це відразу розстрілюють. 

У повідомленні армія зазначила коридори, 7 чи 8 їх було, здається, запропонували мирному населенню вийти з небезпечних районів. 

У заяві пресслужби було сказано, у вас є 8-10 годин на те, щоб вийти, адже цього разу будуть нищити цілі квартали. І це не просто житлові будинки, в першу чергу було знищено інфраструктуру ХАМАС. 

Ніби запропонували мирним залишити Газу, але куди ж іти? Тому що ні в Ізраїль, ні в Єгипет їх не пускають. Але справа в тому, що армія сказала, де можна збиратися мирним жителям для того, щоб мінімізувати ризик. Їм сказали, не знаходитися у цьому кварталі. Ті, хто дійсно хотів, мали можливість це зробити. Ті люди, які не послухали, а не послухали, іноді через те, що той же таки ХАМАС в свою чергу, дуже часто намагаються переконати людей, що це все дезінформація від сіоністів. Ізраїль не може нести відповідальність за тих людей, які, отримавши це повідомлення, вирішили не йти. 

Про волонтерів чи щось подібне взагалі відомо? Чи готові ізраїльтяни платити за безпеку не лише завдяки податкам, а і якимись зборами, як це відбувається в Україні?

Я за сьогодні зіткнувся з декількома телефонними дзвінками від людей, які хочуть допомогти і не знають де себе приткнути. Тому що їм всюди відмовляють, повсюди є черга. Сьогодні волонтер без якихось особливих зв'язків чи без особливих інших талантів дійсно страждає, тому що йому нема де подітися. Так що якщо почуєте щось інше, знаєте, це неправда. 

В Ізраїлі сильний волонтерський рух і люди завдяки цій єдності намагаються допомогти, хто чим може. Хтось за свої кошти купує щось, хтось привозить, хтось збирає, хтось пакує коробки, хтось відвозить це.

Читайте також:

• Син прем'єра Ізраїлю вирушив на фронт
• Лучанка просила донатити на броник для своєї нареченої з Ізраїлю і нарвалася на хейт. Фото
• «Безпечніше знаходитись тут, ніж в Україні», - лучанка, яка втекла від війни в Ізраїль
• «Тут дружно всі мобілізуються»: волинянка розповіла про ситуацію в Ізраїлі