Брат потрапив до російського полону: 19-річний захисник з волинської бригади загинув унаслідок прямого влучання ворожого снаряда в бліндаж

Про нього розповіли на платформі «Меморіал».

Олександр родом із Сумщини. Навчався в Баницькому НВК. Неодноразово захищав честь учбового закладу та району на спортивних змаганнях і турнірах. Після 9 класу, щоб забезпечити себе і допомогати мамі, поїхав працювати в Київ. Згодом вступив до Глухівського вищого професійного училища. Планував продовжити навчання у військовій академії, але змінив плани. Дочекавшись повноліття, одразу пішов у ТЦК та уклав контракт із ЗСУ. Слідом за ним у військо пішов його старший брат – 37-річний Сергій.

Воював хлопець у лавах 14-ої окремої механізованої бригади імені князя Романа. Близько року боронив Куп’янський напрямок. За словами побратимів, Олександр мав витривалість, необхідні навички та позитивний настрій.

«Сашко був неймовірно доброю людиною. Веселий, відвертий, завжди приходив на поміч. Завжди усміхнений, щирий. Він не мав ворогів, з усіма в нього були гарні стосунки», – розповіла подруга дитинства та сусідка загиблого Марія Антипенко.

Похований молодий воїн в рідному селі.

У Баничах загибель молодого юнака на війні схвилювала усіх, багато хто згадує його як бойового і активного хлопця, дуже комунікабельного і відповідального. Кажуть, що восени він був у короткій відпустці після поранення. Коли у нього питали, як там, чесно казав, що важко. Але хотів якнайскоріше повернутись до побратимів, бо не міг спокійно терпіти цю несправедливу війну проти українців.

В Олександра залишились мама, сестра, вітчим, брат, який у березні 2023 року потрапив до російського полону, а також інші рідні, друзі та побратими.

Читайте також:

• «Відчував наближення кінця свого перебування на землі»: Герой з Волині підірвався на міні
• Перед останнім боєм сказав: «Ангели не помирають»: захиснику з волинської бригади навіки 38
• Не встиг відзначити 30-річчя: захиснику з Волині просять посмертно присвоїти звання Героя України