Чекають із війни трьох синів: історія однієї волинської родини

Про це пише видання «Нове життя» - новини Любешівщини. 

Наймолодший із трьох братів, але далеко не наймолодший у великій сім’ї гірківчан, Вадим змалку мріяв бути військовим. У 2021 році, коли нашому захиснику виповнилося 18 років, він підписав контракт із Державною прикордонною службою України. Спочатку ніс службу в 6-му прикордонному Волинському загоні, а вже у 2022 році був переведений до 1-го. Згодом їхній підрозділ вирушив на Схід – захищати Україну в Донецькій області у складі 1-ї прикордонної комендатури 1-го прикордонного загону нинішньої бригади «ГАРТ». Саме там – у Соледарі та Бахмуті – проходили найзапекліші бої.

Сьомого січня наш земляк зазнав поранення, однак, пройшовши коротке лікування, уже через місяць повернувся на фронт – знову боронити Україну під Бахмутом.

Із 2024 року Вадим Вікторович – командир зенітно-артилерійського відділення.

- У мене є підлеглі, за яких я відповідаю. Вони мені довіряють, і я повинен виправдати цю довіру. Від цього залежать людські життя,  – говорить боєць.

Молодий захисник двічі проходив навчання у Великій Британії, а буквально місяць тому отримав звання старшого сержанта.

- Війна фільтрує. Є ті, з ким ти став не просто побратимом, а братом. Тут немає просто служби – тут є життя, друзі, війна, – ділиться наш земляк.

За заслуги перед Батьківщиною Вадим Солоха нагороджений багатьма медалями. Нині ж боєць боронить Україну на Харківському напрямку.

- Живу сьогодні. Планів на майбутнє не будую. Мрія одна – мир і перемога, – скромно каже він.

Середущий брат Павло теж став на захист України, щойно ворог прийшов на нашу землю. У квітні 2022 року його мобілізували до лав Збройних Сил України. Після проходження навчання на полігоні він розпочав службу у 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила Галицького, яка тоді виконувала бойові завдання в Донецькій області.

Уже у 2023 році Павло Солоха отримав військове звання «молодший сержант» і був призначений командиром відділення інженерно-саперного та технічного взводу. Наступного, 2024 року, пройшов спеціалізоване навчання і став старшим сапером.

- Війна змінює, загартовує… Тут по-справжньому розумієш, що таке цінності. Хто твій друг, а хто ворог,  – ділиться боєць.

За мужність і сумлінне виконання обов’язків Павло Вікторович  отримав відзнаки. Проте, як сам каже, найвища нагорода – це підтримка рідних, які щодня чекають його вдома.

-Як і в кожного українця, мрія одна – перемога. Щоб рідні й близькі були в безпеці, – говорить військовий.

Попри складнощі фронтового життя, Павло не втрачає віри в майбутнє.

- Плани будувати важко – певно, ще не час. Буде перемога – будуть і плани, – каже гірківчанин.

Найстарший із братів – Андрій Солоха – до війни встиг створив сім’ю. Разом із дружиною Дариною виховують донечку, яка цьогоріч уперше пішла до школи. На жаль, свято Першого дзвоника тато пропустив – обов’язок перед Батьківщиною покликав його на Схід.

У 2023 році Андрій Вікторович підписав контракт із Державною прикордонною службою України. А вже у 2024 отримав звання сержанта. До літа 2025 року ніс службу на Волині. Нині у складі групи швидкого реагування 6-го волинського прикордонного загону служить на Харківському напрямку, де разом із побратимами боронить країну від ворога.

- Зі мною є багато хлопців із Волині, – розповідає Андрій. – І це відчувається: бойовий дух, підтримка, взаємоповага.

Удома на нього чекають дружина та маленька донечка. Найбільша мрія військового – побачити, як росте його кровинка, читає свої перші слова, виводить літери, досягає перших перемог у житті. Саме думка про сім’ю додає йому сил і віри.

Поруч із ним, хоч і не завжди фізично, – молодший брат Вадим, який також служить на Харківському напрямку. Брати не часто бачаться, але кожна зустріч – безцінна.

– Як старший, я завжди відчуваю відповідальність за молодших, – ділиться Андрій. – Але у Вадима мені є чому повчитися. Він пройшов найзапекліші ділянки фронту. Я пишаюся ним і Павлом.

Родина Солох – велика і дружна. Їхня підтримка, любов і віра – це та невидима броня, яка допомагає братам триматися навіть у найважчі моменти.

Читайте також: 

• Історія 26-річного командира з Волині, який знищив десятки одиниць техніки ворога
• Втратив сина-Героя, але продовжив воювати: історія двох Олександрів з Волині, що стали на захист України
• Встиг полюбити і стати батьком: 22-річний Герой з Волині загинув, повертаючись із першого бойового завдання