Брати-волиняни вслід за матір'ю пішли служити в Нацгвардію

Про братів, які у строю з перших днів повномасштабного вторгнення, розповідає Суспільне. 

Дмитро каже: ще до повномасштабної війни мав підписаний контракт резервіста в Національній гвардії України. Як і належить, зранку 25 лютого, з'явився у частину.

«Після першого вибуху все усвідомив і зразу зрозумів, що буде війна. Я знав, що піду, якщо не по контракту, то добровольцем», - говорить нацгвардієць.

На іншій позиції несе службу 20-річний Михайло. Суспільному розповів: підтримку брата відчуває завжди, бо вдвох набагато простіше.

«Ми з ним дуже багато розмовляємо, до війни так не розмовляли», - додає боєць.

До війни брати були тренерами з кіокушинкай карате. Разом заснували спортивний клуб, де навчали дітей. Зараз, каже Дмитро, спортивна підготовка допомагає в несенні служби.

За кожної перерви у службі брати йдуть до матері. Марія колись годувала дітей у їдальні – зараз її завдання нагодувати не один десяток військових. Жінка понад три роки служить кухарем у військовій частині.

На службі, каже, сини називають її «Ростиславівна».

«В першу чергу вони чоловіки і вони сказали: мама в частині і ми мусимо теж захищати свою країну. А я, як мама, мені серце, певно, що щемить, але я розумію, що йде війна і вони мусять захищати свою Україну», - розповіла Марія Матвіюк.

Усі троє сумують за батьком, який лишився вдома наглядати за господарством.

Деталі служби брати не розголошують. Обоє кажуть, що українські військові мають мету і впевнено до неї рухаються.