Був мобілізований в кінці травня, а в серпні зник безвісти: воїн з Волині повернувся додому на щиті майже через пів року після загибелі

Андрій Федорчук народився й виховувався у колківській родині разом із двома сестрами, старшою Лілією та молодшою Таїсією. Його історію розповідає газета Нова доба.

Вчився спершу в Колківському ліцеї, потім продовжив навчання в місцевому вищому професійному училищі, де здобув фах кухаря-кондитера.

– Син спершу пробував себе у ролі кухаря в Луцьку, але в подальшому розглядав інші види діяльності. Деякий час трудився на луцькому заводі «Кромберг енд Шуберт», а потім перекваліфікувався на будівельника й працював у різних організаціях Києва та Луцька, – розповідає його мама Валентина Миколаївна, якій нелегко дається розмова про сина в минулому часі. – Окрім цього, Андрій займався євроремонтами, в тому числі допомагав колківчанам оздоблювати свої оселі. Ніколи нікому не відмовляв у допомозі. Одружився він у 2020 році. Його обраницею стала Оксана із села Озеро. Діток, на жаль, вони не мали. Андрій був дуже добрим та веселим, дбайливим сином й братом. Любив своїх п’ятьох племінників та намагався приділяти їм свою увагу. Старався всім нам допомогти.

Чоловік був мобілізований до війська 30 травня минулого року. Вишкіл проходив у м. Володимир. Потім був призначений старшим механіком-водієм волинської 100-ої ОМБр. Його підрозділ спочатку попрямував до Львова, а невдовзі вже був біля Торецька, де Андрій і воював.

– Телефонував син досить часто, надсилав багато фотографій, особливо з полігону. А от про війну майже нічого не розповідав. У відпустку також не приїздив, – продовжує мама Захисника. – 14 серпня нам повідомили, що Андрій зник безвісти в районі м. Торецьк. Я відразу почала телефонувати до різних інстанцій, аби вони допомогли у його пошуках. Це були звернення в Червоний хрест, координаційні штаби у Луцьку та Львові, поліцію, до омбудсмена Дмитра Лубінця. Але оскільки тоді там йшли запеклі бої й була окупована територія, його не могли відразу знайти.

Нещодавно рідним повідомили, що їхній син та брат загинув під час мінометного обстрілу поблизу Торецька Донецької області 13 серпня 2024 року.

26 січня ц. р. велелюдною ходою колківчани та жителі громади провели в останню земну дорогу загиблого бійця Андрія Федорчука. Відспівали Захисника у місцевому Свято-Хрестовоздвиженському храмі. Поховали Воїна на місцевому кладовищі з усіма військовими почестями.

Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким нашого Захисника! Нехай душа Героя Андрія знайде вічний спокій! Слава ніким не скореним українським Героям!

Сергій ГУСЕНКО

Читайте також: 

• За власною ініціативою пішов на «нуль», щоб не відпускати нових хлопців у перший бій самих: Герою з Волині назавжди 18 років
• На другий день великої війни пішов з товаришем у ТЦК і вже обидва - Герої Небесного Війська: воїну з Волині назавжди 25 років
• «Мамо, мені карта не потрібна, я знаю дорогу - куди і що»: спогади про полеглого солдата з Волині Миколу Конова