Майже через 7 місяців повернувся додому: на Волині попрощалися з 33-річним Героєм Дмитром Трофімюком

У понеділок, 15 грудня, для громади був важкий і скорботний день, інформують у міській раді.

Народився Трофімюк Дмитро 6 листопада 1991 року у селі Сапогове Ківерцівського району. Навчався у ЗОШ № 3 м. Ківерці. Працював деревообробником на ТзОВ «Тартак». Призваний на військову службу до лав ЗСУ по мобілізації 17 лютого 2025 року та зарахований на посаду командира відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів розвідувальної роти військової частини.

Солдат Трофімюк Дмитро Олексійович загинув 30 травня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Павлівка Сумської області.

Скорботний кортеж ківерчани зустріли при в’їзді у місто, на перехресті вулиць Луцька та Пилипа Орлика.

Траурна процесія з тілом покійного прослідувала вулицями міста до рідної домівки. На рідному подвір’ї востаннє Героя зустріла безутішна мати.

Попрощалися із захисником рідні, друзі, побратими. Вшанували пам’ять воїна-захисника очільники громади.

Вдячні земляки, схиливши у скорботі голови та вклякнувши на колінах, щирою молитвою просили у Всевишнього про спокій душі Героя, який віддав життя за волю й незалежність України.

Траурна хода рушила від рідного дому вулицями міста до храму Покрову Пресвятої Богородиці.

Чин поховання звершили священники Ківерцівського деканату ПЦУ, очолюваного протоієреєм Іваном Семенюком.

Протоієрей Іван Семенюк після заупокійного богослужіння звернувся до рідних Героя зі словами співчуття та розради:

«У час смутку й болю прощається мати, родина з дорогою людиною – воїном-захисником Дмитром. Він захищаючи нас, нашу державу поклав своє життя перед престолом Божим. Нехай же Господь за нашими молитвами оселить його у Царстві Небеснім, де є життя Вічне».

Поховали Трофімюка Дмитра Олексійовича на Алеї Слави, на міському цвинтарі. Воїни почесної варти тричі відсалютували Герою, шануючи його ратний подвиг.

Жорстока війна забрала ще одне молоде життя. Почорнілою від горя зосталася мати, яка втратила на війні з проклятим ворогом і чоловіка, і сина.

«Ми не вийдем з того бою, ми не станем на коліна. Стали ми на смерть з тобою, щоб не вмерла Україна...», - слова з відомої пісні Йосипа Струцюка найкрасномовніше змальовують те, чим жертвують українці, аби бути вільними людьми і жити у незалежній країні.  

Редакція ВСН висловлює співчуття родині захисника! Вічна шана та слава Герою!