«Треба побавитися»: як у волинському селі вирощують городину і тримають господарство

Про це Суспільному розповіла староста округу Надія Стежко.

При в’їзді у село стоїть Свято-Миколаївський храм — кам'яниця 19-го століття. З того часу зберігся й іконостас. Навпроти — ставки, де мешкають дикі птахи.

Жителька Мишева Юлія порається у квітнику: планує вирощувати на продаж хризантеми. Невеликий шмат землі за хатою разом із чоловіком засадили полуницею. Зі слів господині, садову ягоду висаджують другий рік і продають у Володимирі й Нововолинську.

Торік полуницю підживлювали попелом, а цього року планують зміцнити саджанці дріжджами. Юлія каже: цікаво куштувати перші ягоди, коли ще ні в кого немає.

«Дорого, буває, дехто каже, але скільки праці треба вкласти! Тут скільки посапаєш, і підстелиш, і постійно відкрий-накрий, коли вже ягоди начинають запалюватись. Трошки треба побавитися, але так як працюю ще на роботі, то два дні вдома і мені легше трошки. Чоловік трошки відкриває-закриває», — сказала жінка.

Поради з вирощування смачних ягід, говорить господиня, вишукує в інтернеті. Найбільше до вподоби жінці народні рекомендації.

«Гербіцида не хочеться дати, щось таке натуральніше, чим замінити можна. Хочеться натуральний свій запах, як колись вирощували і ніхто не давав ніякої хімії», — зазначила волинянка.

 

Місцева дітвора — на весняних канікулах.

У Мишеві господарі й господині розпочали саджати картоплю.

Мирослава та Сергій — подружжя. Вони займаються вдома господарськими роботами: обрізають на городі кормові буряки. Кажуть: що підгнило — піде у смітник, решта — на корм худобі.

«Коровка, теличка є. Свині є. Курочки є, кролики. Та й треба. Та й готуємо все потрошки», — говорять господарі.

Мирослава показує теплицю, де займається вирощуванням зелені та ранніх овочів. З її слів, у селі треба важко працювати, а продавати урожай доводиться за безцінь.

«Отут моя цибулька, петрушечка, то вже я її під підживила. Вона вже в мене піднялася, во як гарно. А в цій плечці тоже є цибулька. Це во посходила редисочка, вже посіяла раніше», — говорить господиня.

 

Аби робота йшла легше, онуки влаштували для дідуся й бабусі концерт. Співають про Шевченка і Франка.

Фіксує і записує історію Мишева його мешканець Володимир Матвіюк. На місцевому кладовищі чоловік віднайшов та доглядає могили поміщиків Чапліних, яким, з його слів, колись належало село.

«Вони купили те поместя від Чацьких. От, багато років Чацьким належало. А Чапліні мати отого Дмитра була коліжанкою Чацької. Вони разом, по-моєму, навчалися Маріїнській тій школі шляхетних дівчат», — пригадав чоловік.

 

На горішній кімнаті будинку чоловік облаштував домашній музей. Усе — від побутових дрібничок до новин державного рівня — Володимир Матвіюк записує у щоденник.

«Посаджений огород, чи щось там зроблено. Обробив поле таким-то там препаратом, так так таке-то поле, таким-то препаратом. Потім через днів 10-14 результат буде. Ще вдома ведеться якась господарська діяльність. В тому числі і політика, різні політичні серйозні питання, що на рівні держави сталося», — каже волинянин.

 

Жителька села Мишів Ліна готується до Вербної неділі й Великодня — фарбує паркан. У господарстві має птицю — курей та індиків, а також дві великі собаки. З її слів, багато землі в селі тримають хіба що фермери, які сіють пшеницю, кукурудзу, сою, буряки та інші культури.

Волинянка додає: все було б добре, якби не війна.

«Молодьож позабирали, і вже мало людей. Вже нема кому що навіть помогти вдома, слухайте, картоплю посадити чи що... Ще тільки діти йдуть до школи, то ще щось є…» — зазначила господиня.

Читайте також:

• Дві каструлі картоплі й баняк голубців: як бабуся з Волині приймає в гостях велику родину
• Вулиці майже порожні: як живуть люди в селі на Волині
• Встають до теплиць серед ночі: як на Волині вирощують ранні огірки