Чоловіки на війні - жінки на полі: як живуть села на Волині
У Цмінівському окрузі на Волині майже всі чоловіки мобілізаційного віку служать у війську, а жінки самотужки справляються з господарством, підтримують армію й мріють про перемогу.
Жінки самостійно справляються на городі, з худобою і біля дому, розповіла Суспільному староста Наталія Красьоха. З її слів, також значно впала народжуваність дітей — цього року в окрузі народилися п’ятеро дітей, до війни було на цей період по 18 немовлят.
«Молюся і день, і ніч»
У пенсіонерки Ніни Красьохи із села Цміни на війні загинули племінник і двоюрідний брат: «Ще племінники воюють й онучок мій, 22 роки, служить у Нацгвардії. Я за них переживаю. Молюся і день, і ніч. Такий важкий час. Оця війна людей погуртувала. Там воюють, а ми тут у тилу і донатимо, і передачі передаємо».
Жінка з чоловіком тримають коня. З її слів, це велика допомога у селі.
«Хороша худобинка, спокійна, слава Богу, слухається. Я нею задоволена. То наші руки й ноги. У нас, пенсіонерів, машини немає, то ми куди треба: в ліс по ягоди, у поле, сіяти, садити. Запрягаю, сідаю та їдемо», — говорить Ніна Красьоха.
«Часто відправляємо допомогу, яку можемо»
Галина Карпович — жителька села Мала Ведмежка. Взимку у вільний час, коли немає роботи в полі, жінка в'яже військовим теплі шкарпетки. За три роки повномасштабного вторгнення вив’язала понад 200 пар. Цього року відправила вже 75 пар, 35 пар є вже готових.
«Війна кінчиться, то роздам знайомим, близьким. Як кажуть, маленьких донатів не буває. — каже Галина Карпович. — Маємо свою пасіку невеличку. Знаємо, що нашим хлопцям мед потрібний, бо хвороби й холод, і це підвищує імунітет. Посилали по 10 літрів і менше. Часто відправляємо допомогу, яку можемо: і сало, і сушки, і горіхи, жир, консервацію, випічку».
Розповідає: у її родині служить дуже багато чоловіків. Тож жінка найбільше мріє про перемогу.
«У нас є жіночка, чоловік якої служив. То рідня уся допомагала. Хтось зорати, хтось посіяти, хтось дров привезти, хтось корову навіть попасти. Це важко у селі».
«Війна — і нема кому робити»
67-річний Василь Басюк живе у селі Мала Ведмежка. Чоловік має трактора, комбайна, якими обробляє поля собі та за потреби сусідам.
«Якщо хтось просить, то звісно, допомагаємо. Якщо жінки одні, то що вони зроблять самі? Дров привезти їй, картоплю треба, все. — каже Василь Басюк. — Якщо все жінці наняти, обробити, посіяти, покропити, то легше і вигодніше, мабуть, купити того зерна готового, скільки його треба. Війна — і нема кому робити».
За словами пенсіонера, у селі люди, особливо старші, вирощують та тримають худобу набагато менше, як раніше.
«Були хлопці вдома, то було набагато легше»
Олеся Вознюк проживає у селі Цміни 42 роки. Жінка має п'ятеро дітей, двоє синів 25 і 23 років — військовослужбовці. У господарстві: дві корови та теличка, семеро свиней, кури та качки.
«Війна вплинула, бо були хлопці вдома, то було набагато легше. Ми лишилися вдвох з чоловіком. На даний час його вдома теж немає, часто дуже відправляють у відрядження, — говорить Олеся Вознюк. — Нічого ще не садили, нема хазяїна вдома. То все стоїть, без господаря нічого не зробиш».
Жителька села Цміни розповідає: для військових пече випічку, передає картоплю та консервацію. Жінка хоче миру та щоб люди були добріші та допомагали один одному.
«Жінки перейняли естафету — садять городи, сіють, копають, збирають»
Цмінівський старостинський округ, до якого входить 5 сіл, за кількістю населення є найбільшим в Маневицькій селищній раді. За словами старости Наталії Красьохи, в якої теж служить 22-річний син, війна внесла корективи в життя селян. У селах округи — багато мобілізованих хлопців.
«Звісно, важко. Жінки перейняли естафету — садять городи, сіють, копають, збирають. Але справляються. Багато жінок стали водіями. Бо треба привезти дитину до садочка, школи, раніше це все робив чоловік. — говорить Наталія Красьоха. — Сподіваємося, що дочекаємося сильних плечей і зможемо бути слабкими жінками за нашими героями».
Староста додає: за час російсько-української війни у Цмінівській окрузі загинуло п'ятеро захисників, троє бійців вважаються зниклими безвісти.
Читайте також:
- Праця – основа життя: як село на Волині змінюється завдяки творчим людям та активним жителям
- Досвідчена лікарка-анестезіологиня з Волині виготовляє смачну ковбасу, копченості та мацики
- Додає секретний інгредієнт: у волинянки вже 10 років купують печене м'ясо та ковбасу на свята
Будь в курсі усіх новин
