«Наша місія - будувати комфортне житло». Інтерв'ю з Андрієм Разумовським

- «Інвестор» почався взагалі з того, що я не міг знайти місця, де я б хотів жити, - пригадує директор компанії Андрій Разумовський. - Тому перший проєкт, який в нас був – ми будували місце, де б проживали самі. Надалі ми цей принцип і продовжили підтримувати – будувати так, щоб нам самим було комфортно там мешкати.

- Ви колись міркували, чим відрізняєтесь від колег-забудовників, які вже не один рік працюють на Волині?

- Наше завдання - не побудувати на якійсь визначеній земельній ділянці найбільшу кількість квадратних метрів. Це радянський економічний підхід. Якби ми рахували наш дохід від кількості квадратних метрів, то нам би довелося будувати на «Супернові» (житловий комплекс «Інвестора на вулиці Львівській у Луцьку – ред.) не 900 квартир, а 3000. Це вже був би гуртожиток. Ні про який комфорт мешканців уже не йшлося б.

- Перший комерційний проєкт «Інвестора» – що це було? Багатоповерховий будинок чи котедж?

- Ми працювали в декількох напрямках паралельно, але першим був «Струмочок». Почали будувати котеджі, а потім взялися за таунхауси. Мене дуже зацікавив такий формат – житло за містом, є місце де припаркувати одне чи два авто, задній двір, де можуть і діти погуляти, і відпочити можна, барбекю посмажити, наприклад. А ще – набір кімнат, який би задовольнив нашого клієнта – кухня, вітальня, три спальні, і немає навантаження з обслуговування багатоквартирного будинку. На той момент вартість будматеріалів була така, що ми змогли запропонувати таунхауси, площею 130 квадратних метрів, з паркувальним місцем, заднім двором і достатньою кількістю кімнат для сім’ї за ціною квартири.

Якщо чесно, в нас тоді не вірили, мені старші колеги-будівельники казали, що я там буду жити сам, що ніхто ніколи в житті не поїде в Струмівку і не буде жити в таунхаусі.

Ми були в цьому перші, а тепер тільки подивіться – таунхауси будуються практично в усіх прилеглих селах і громадах: Боратині, Рованцях, Боголюбах, Тарасовому.

А тоді був момент, коли я вже і сам почав хвилюватися – чи не доведеться мені там самому жити: до того як ми облаштували фасади і уклали бруківку, ми не продали жодного з них. Але щойно ми все доробили – за тиждень ми продали усі 12.

Ця історія нас так надихнула, що ми одразу ж взялися за будівництво наступних 18-ти. І продовжуємо. Сьогодні там завершується благоустрій біля 6-7 лінії таунхаусів. Ще там є клубний будинок з готовими ремонтом.

- І завжди так виходило, що всі рішення були успішні?

- Та ні, за 10 років ми багато помилялися, змінювали свої думки, вчилися на своїх помилках. Наприклад, тепер, коли ми облаштовуємо газони у дворах наших ЖК, ми обов’язково там облаштовуємо полив. Це вже ми врахували наш попередній досвід. Бо засіяти газон мало – треба дати можливість за ним доглядати.

Ми в багатьох моментах не розуміли, як, наприклад, максимально збалансувати комфортне проживання людей і легкість будівництва. Наше завдання – максимально якісно збудувати житлові будинки й зробити таку атмосферу, щоб люди відчували себе там комфортно.

- Проєкти «Інвестора» можна відрізнити навіть за внутрішнім двором. Облаштований, з гарно вимощеною бруківкою, деревами…

- Для нас обов'язкова зовнішня інфраструктура: доїзди, освітлення, відеоспостереження або мінімальна охорона. Зараз для багатьох комплексів це вже норма, а тоді те, що ми запропонували 10 років тому на ринку, було ексклюзивним, індивідуальним. І, напевно, я сам на той момент це недооцінив.

Сьогодні на «Струмочку», біля нового заміського ЖК «Амстердам» ми облаштовуємо дитячий майданчик, площею близько 40 соток, посіяли там траву,  восени ми посадимо дерева, кущі, встановимо лавки. Буде сучасний спортивний майданчик для гри в баскетбол, футбол, для занять фізичними вправами.

І, звичайно, ми думаємо про додаткову інфраструктуру: майже завершені перемовини з магазинами, аптеками, плануємо, що там буде дитяча розвивальна студія. Я впевнений, коли ми це все завершимо, то «Струмочок» і «Амстердам» буде якщо не найкомфортнішим, то одним з найкомфортніших місць проживання.

Сьогодні у всіх наших комплексах живуть люди, там немає порожніх квартир. Навіть якщо хтось переїхав з тієї чи іншої причини (виїхав, придбав більше житло), то здати, наприклад, будь-який наш таунхаус можна менш ніж за добу, за декілька годин.

- 40 соток на майданчик це немало. Не було спокуси забудувати все і зробити мінімальний, скромніший благоустрій? Маленьку гірку, одну гойдалку, може пісочницю та й досить.

- Якби ми рахували максимально скільки там можна збудувати квартир, то на цих 11 гектарах ми могли б збудувати точно вдвічі більше. Але ми враховуємо ширину доріг, облаштовуємо тротуари для комфорту і безпеки. І ввечері у нас там дуже класна вечеря атмосфера, всі дітки бігають, їздять велосипедами. Мені здається, що на наш перший майданчик у «Струмочку» приходить пів Струмівки. Шкода, що в нас мало таких місць, де б діти безпечно могли відпочивати. Це взагалі велика проблема: заміське житло розбудовується, а про школи, садочки, майданчики особливо ніхто не думає. Але це теж потрібно.

- Паралельно зі «Струмочком» ви почали працювати в Ковелі…

- Так, «Парковий квартал». Там, де ми починали будівництво, це було поле. Сьогодні ж ми закінчили там три черги, і незабаром ми розпочинаємо будівництво четвертої черги, там майже все облаштували, завели мережі. Це вже буде останній будинок «Паркового кварталу». Квартири там вже продані давно. 

Паралельно тоді ж в партнерстві з Андрієм Покровським ми збудували «Казкову оселю» в Луцьку на Ветеранів, 17. А потім ми заявили про будівництво «Супернови» на Львівській.

- Я пригадую презентацію. Тоді це здавалось щось нереальним – настільки то був масштабний проєкт.

 - Це наш найамбітніший і найбільший об’єкт, після завершення якого там буде біля тисячі квартир. Він теж є особливим, оскільки розташований в екологічно чистому місці. Біля нього - величезний ботанічний сад-парк. З вікон «Супернови» відкривається шикарний краєвид, який не розгледіли наші колеги-забудовники.

І взагалі, коли ми її починали, то отримали чергову порцію недовіри. В нас не вірили, що ми продамо наші таунхауси, а коли ми заявили про будівництво «Супернови»… Дехто робив ставки, на якому поверсі ми зупинимося: на третьому чи п'ятому, а ми збудували тисячу квартир.

У нас навіть не вірив проєктний інститут, який це проєктував. Я дуже поважаю, як спеціаліста Георгія Шевчука, але пам’ятаю, як він все дивився, ставив мені питання: «Ти впевнений, що там мережі прокладеш?» Я казав: «Я прокладу».

Сьогодні у нас там завершується друга черга будівництва. Ми на 70% збудували там все, що планували. Квартири на 98% там реалізовані, є тільки декілька варіантів. Купити квартиру в «Супернові» можна хіба якщо хтось з власників продає. А продати там житло сьогодні  дуже легко. І це є найбільший показник того, що ми робимо свою роботу правильно. Тож будемо намагатися робити краще, і краще.

Це і є наша місія і завдання: щоб наш клієнт отримував більше, ніж розраховував, навіть, якщо йдеться не  про пряме матеріальне вираження. Бо, можливо, площі квартир у нас такі самі, як і в інших всіх, але те, що отримує людина між дверима квартири й хвірткою комплексу – кардинально відрізняється від всіх запропонованих інших ЖК, які є зараз.

Згодом ми побудували менші житлові комплекси – «Сіріус», «Оріон». Тоді ми називали комплекси в космічній тематиці.

Коли туди заїхати - стає відразу зрозуміло, що там проживають люди, які задоволені тим місцем, де вони живуть. Так само там доволі складно орендувати житло, бо там люди купували житло для себе.

Паралельно ще з цими об'єктами ми будували житловий комплекс  «Юпітер». І це теж був виклик – зробити його особливим. Оскільки це була межа міста, то ми в «Юпітері» запропонували більші площі квартир. Огородили цей комплекс, встановили там крутий дитячий майданчик.

- У комплексах, які будує «Інвестор» дуже цікаві майданчики. Не схожі на ті, які стандартно встановлюють у місті. На «Супернові» і «Юпітері» на дитячих майданчиках встановлені ракети, на «Парковому кварталі» стоїть літак, а на «Струмочку» - піратські кораблі. Та й загалом, наповнення дворів ваших ЖК - відмінне від решти міських забудов.

- Навіть такі, здавалось би, прості речі сприяють конкуренції. У когось вийшов гарніший благоустрій, в когось гарніше вдалося озеленення, хтось знайшов гарне рішення щодо фасадів. Тож, мені б хотілося, хоч, можливо це звучить дивно, більшої конкуренції, щоб ми були в більш стресовому стані й намагалися думати про щось краще. І головне, щоб ми не повірили в те, що ми - найкращі. 

Тому в нас і незвичні майданчики. Або ж інакший благоустрій. Зараз на наших комплексах вже підростають дерева, які ми садили разом з мешканцями на Днях сусіда. Ми завжди намагалися до цього процесу долучити жильців, щоб вони цінували те, що мають, розуміли, що за всім треба доглядати.

- До речі, чи підтримуєте ви зв’язок з клієнтами, які придбали у вас житло? Чи після вручення ключів у вас, так би мовити, місія завершена?

- Ми постійно комунікуємо з людьми, які в нас купили квартири, завжди йдемо на зустріч. Робимо так, щоб там всім було комфортно. Не завжди люди за це вдячні чи ставляться до цього з розумінням, не завжди це цінують, але, в принципі, ми цього і не чекаємо.

Я був переконаний, що всі швидко самоорганізуються, створять ОСББ, почнуть косити траву, саджати квіти, підливати дерева, досаджувати. Але, на жаль, це поки що складно відбувається, тому ми постійно беремо в цьому участь.

Найбільше, що я б хотів, щоб люди зрозуміли, що в їхнє майно не закінчується за дверима квартири, а двір – це теж їх власність, про яку треба дбати. На щастя, з кожним днем людей, які це розуміють, стає все більше, і комунікувати стає легше.

Хай там як, ми все одно реагуємо на будь-які речі й допомагаємо вирішити, навіть не зважаючи на те, що на це вже і не наша відповідальність. Але це і є наші цінності - комфорт мешканців.  Набагато зручніше зробити все як-небудь і не брати потім слухавку. Але поки що ми до цієї стадії не дійшли.

- «Інвестор» в докоронавірусні часи організовував дуже цікаві заходи – Дні сусіда. Це була дуже класна місцева тусовка для мешканців нових комплексів. Як з'явилася така ідея і для чого?

- Ми помітили, що люди не дуже активно між собою знайомляться і не спілкуються. А ще хотілося урочисто вручити ключі, бо і для нас це було свято. 

Люди на цих Днях сусіда знайомилися, спілкувалися, починали дружити. Це виявилося дуже ефективним механізмом об'єднання громади. Наступний такий День сусіда, я думаю, буде в нас після Дня перемоги й на ньому, сподіваюсь, розповімо, що розпочинатимемо будівництво чотирьох нових комплексів.

- Це нові плани? 

-  Зараз ми активно проєктуємо нові будинки й комплекси, готуємо документи та чекаємо, поки буде час для того, щоб їх розпочати. Ми не можемо знижувати планку, а будемо її підвищувати. Я думаю, що розвиватися мають прилеглі території. Бо великих ділянок у нас в місті, на жаль немає. А будувати  2-3 під’їзди, скажімо, в центрі…  Якби це була наша компанія, то це могло б бути тільки житло підвищеної комфортності, краща архітектура. Ми ж зараз говоримо про задоволення майбутнього великого попиту. Тоді це, звичайно, прилеглі громади, там, де площа це дозволяє.

- Чи продовжите будувати таунхауси?

- Поруч з ЖК «Амстердам»  є ще одна ділянка, де ми запланували звести 30 таунхаусів. Зараз завершується підготовка проектних робіт. 

- А зараз в «Інвестора» є вільні квартири?

-  Сьогодні в нас на «Супернові» буквально декілька пропозицій. У нас є квартири в «Амстердамі», у будинках №4 і №5, які ми також добудовуємо. Їх також вже небагато. Цей комплекс у нас теж особливий – там сучасні планування: там одно- дво або триспальні квартири. Цю концепцію, може, не всі до кінця розуміють, але точно оцінять, коли в’їдуть і будуть жити. І точно оцінять ті, хто прийдуть до наших мешканців у гості й зрозуміють, наскільки зручно з такої самої кількості квадратних метрів отримати функціональне інше житло. Тоді, я думаю, таких проєктів з подібним плануванням з'явиться набагато більше.

- У чому ви бачите розвиток Луцька?

- На мою думку, нам у місті не вистачає конкуренції та великої кількості сучасних проєктних організацій, які також, як і будівельники, між собою змагалися б за кращий продукт і намагалися щось дати людям нове, краще, зручніше. Постійно з’являються молоді архітектори, проєктант, зі свіжими ідеями, новим баченням. Шкода, що багато об’єктів у Луцьку проєктують організації з Рівного, Києва. А хочеться, щоб було більше своїх, місцевих, які тут мешкають, відчувають наше місто, люблять його, знають як його можна покращити. 

- Сьогодні мало відбувається будівництва у місті. Як вважаєте, з житлом буде дефіцит після перемоги?

- Я не бачу розпочатих нових об'єктів. Всі чекають. Хіба якісь одиничні проєкти, але загалом їх дуже мало. До війни була така думка, що в нас будується забагато житла, але вільних квартир усе одно немає. До війни будувалося 1000-1200 нових квартир на рік. А сьогодні з об’єктивних причин це не відбувається: то не було світла, то є небезпека для працівників, багато будівельників перебуває в лавах ЗСУ, що є безумовно важливим.

Крім того, дуже змінився ринок будматеріалів. Ми може навіть до кінця не замислювалися, що значна частина скла для склопакетів вироблялося в Росії та Білорусі. Пальне довгий час надходило теж звідти. Багато заводів з виробництва будматеріалів знищені або на окупованій території. Підприємство з виробництва газоблоків арештоване АРМА, бо власники були з Росії. Усі ці фактори призвели до того, що будуються зараз одиниці.

А ще є таке поняття, як відкладений попит – дехто не наважується зараз купувати житло, чекає  нашої перемоги. Крім того, до нас приїхало багато внутрішньо переміщених осіб, частина з яких тут, напевне, залишаться.

Тому, думаю, що в Луцьку треба буде будувати не одну тисячу квартир у рік. Нам треба буде забезпечити житлом військових. Треба буде змінювати підходи щодо доступності. Тому після перемоги в Україні точно буде дефіцит житла. Можливо, держава якось про це подумає і спростить дозвільну процедуру, можливо, це будуть типові проєкти, щоб стартувало масове будівництво. 

- Чи працює сьогодні програма єОселя?

- Ми частину квартир реалізували за цією програмою. Але у нас квартири, зазвичай, продані ще до введення в експлуатацію. Тому житла, яке ми можемо запропонувати за цією програмою - небагато. Але паралельно напрацьовуються зміни – програма з часом буде працювати з забудовниками ще до завершення будівництва об'єктів. Це збільшить попит, збільшить кількість будівельних майданчиків.

- Днями в Україні відзначали День будівельника. Як відсвяткували?

- Ми вже два роки не святкуємо. Не на часі. Близько третини наших працівників зараз у Збройних силах України. У нас немає працівників, які б втекли за кордон, чи ще щось. Наш головний інженер, у свої 62 роки в перший день повномасштабної війни пішов добровольцем. І, перебував в лавах ЗСУ, поки дозволяло здоров'я. Наші працівники служать в різних підрозділах, на різних напрямках.Ми їх підтримуємо максимально, як можемо, допомагаємо, залежно від потреб.

Будівельник, який дивиться на зруйновані будинки точно знає, що їх можна відбудувати, або збудувати там нові. Тому хочеться, щоб після нашої перемоги усі повернувся до своїх професій. Хтось буде виготовляти будівельні матеріали, хтось буде будувати далі. Роботи вистачить для всіх. Головне, щоб люди повернулися живими й здоровими.

- Скоро Україна відзначатиме День Незалежності. Що б ви хотіли побажати у цей день?

- Сьогодні всі українці складають іспит на державність. Про нашу державу точно тепер знає весь світ. Весь світ нас підтримує і розуміє, знає, що українці - сміливий, відважний і сильний народ, який не побоявся вийти на бій з ворогом, який переважав нас кількісно.

І хоч велику роль відіграє влада, але найбільша заслуга у боротьбі проти російської агресії  - вклад звичайних українців, які з першого дня давали відсіч ворогу.

Найбільше моє бажання - зустріти День незалежності вже в мирній Україні, щоб всі військовослужбовці, які сьогодні перебувають там, повернулися додому до своїх сімей, живі, здорові. У нас обов’язково з’явиться нове свято – День перемоги над рашизмом.

А побажати можна тільки терпіння, силу духу, і перемоги. Бо в нас немає вибору, ми не можемо зламатися, інакше нас не буде. Тому ми теж, кожен на своєму місці, боремося, підтримуємо наші Збройні сили у цій війні.

Юлія Малєєва

Фото Олександр Дурманенко 

Читайте також: 

• Як війна вплинула на будівництво «Інвестора»? ОГЛЯД
• Що зараз відбувається на будівництві заміського ЖК «Амстердам». Екскурсія
• Якими будуть нові таунхауси «Інвестора»? Рендери