Історія військового і вчителя з Волині

Олександр Гаврилюк із міста Ківерці Луцького району після демобілізації повернувся до мирного життя, продовживши вчителювати та займатися улюбленою справою — різьбою по дереву. У 57 років він добровільно став на захист України. Після 2,5 років служби був демобілізований і повернувся до місцевого ліцею, де понад 30 років працював учителем фізичної культури. Нині викладає також предмет "Захист України".

Як розповів Суспільному волинянин, на захист держави став у 57 років, а демобілізувався майже рік тому.

З його слів, виховувався в патріотичній сім'ї та це вплинуло на його становлення. Тому коли почалася повномасштабна війна, Олександр пішов боронити державу.

"Пішов зразу з перших днів. Дружина з розумінням віднеслася, бо час такий, треба йти. З недовірою вперше віднеслись. Ну вже старий чоловік прийшов, але нічого! Як начали, вийшли на спортмайданчик, всі зрозуміли, що можна працювати", — сказав волинянин.

Демобілізований військовий з Волині працює вчителем і пише ікони на ящиках з-під набоїв

У війську Олександр Гаврилюк служив старшим солдатом у мобільно-вогневій групі 39-го зенітно-ракетного полку.

"Прикривали ППО, цілі свої, техніку прикривали. Фіксували кожен пуск, бо дехто каже: "Продають зброю". Ні! Кожен пуск фіксується на відеокамеру, для того, щоб звітувалися", — розповів волинянин.

Після 2,5 років служби чоловік демобілізувався. У місцевому ліцеї Ківерців Олександр Гаврилюк наразі викладає предмет "Захист України".

У цій школі чоловік працював вчителем фізкультури понад 30 років. Тричі на тиждень веде уроки фізкультури та викладає "Захист України" для учнів 10-11 класів, передаючи свій військовий досвід молодшому поколінню.

"Нова програма якраз вийшла по захисту України, і освоюю нову професію. Постійно прив’язую свою розповідь з тими подіями під час війни. Вони (учні — ред.) освоюють турнікет в екстремальних умовах, нормативи виконують, збирають-розбирають зброю, показуємо мінування, розтяжки. Використовуємо пластикові муляжі", — сказав чоловік.

У вільний від роботи час Олександр розписує ящики від снарядів у власній майстерні. Художньою обробкою деревини почав займатися орієнтовно 30 років тому. Його різьбу по дереву можна оглянути в костелах Ківерців, Торчина і Затурців. З його слів, раніше працював, аби забезпечити сім'ю, а зараз прагне займатися творчістю.

"Почав малювати ікони на ящиках з-під патронів, з-під гранат. Люблю працювати на дубові, бо там така монументальна тверда дошка. Ці ящики перетворюється, трансформуються в ікони, і повертаються назад як оберіг для наших захисників", — розповів волинянин.

Щодо створення ікон Олександр зазначив: після армії це була його перша робота. Найголовніше у цьому ремеслі, говорить чоловік — це знання людської анатомії.

"Анатомію людську треба згадати, відпрацювати. Ісус цей має бути, рельєф на дубові, щоб був вигляд, що ця історія стара дуже, але вічна. Вона повинна проростати з дерева і відновлюватися", — сказав волинянин.

У творчому доробку Олександра Гаврилюка — понад 100 виробів із дерева. Зараз волинянин працює над двома роботами та надалі планує більше часу присвятити творчості.