«Для мене — це затишок»: лучанка 48 років працює у бібліотеці

Історію лучанки розповідає Суспільне. 

Каже, що найбільше в цій роботі привабила можливість досліджувати книги, бо кожну потрібно було описати, щоб відправити в той чи інший відділ.

«Колись ми друкували просто на машинці ці карточки, ці всі ці речі. Сьогодні це вже комп'ютеризовано. Сьогодні це програма електронного набору книжок», — каже Ніна Бочарова.

Зі слів бібліотекарки, любові до книжок навчила мама, вона працювала вчителькою. Читала їй українські народні казки, разом їх обговорювали. Бабуся читати не вміла, не знала букв, проте багато розповідала цікавих історій.

Нині Ніна Бочарова любить читати книги різних напрямків і жанрів від розповідей про подорожі до мотиваційних збірок. Так, каже, легше відстежувати, як змінюється книга. У власному читацькому формулярі має понад 500 записів про прочитані книги.

«Я дивлюсь на стелажі та мені хочеться брати ці книжки, тому що вони яскраві, порівняно з тими роками, як я прийшла працювати сюди, вони дуже приємні на дотик, приємні на оформлення», — розповідає Ніна Бочарова.

Зі слів Ніни Бочарової, у фондах Бібліотеки-студії Дім понад 22 тисяч книг. На постійній основі до книгозбірні приходить 3700 читачів, загалом відвідувачів бібліотеки десь понад 20 000 в рік. У книгозбірні є власні сторінки у соцмережах, де читачам повідомляють про останні новини та надходження. Під час блекаутів бібліотека працює, тут тепло, можна випити чаю, Wi-Fi.

«Для мене бібліотека — це затишок. Я не хочу холодних стільців, я не хочу білих стін, я хочу кольору. Я хочу, щоб бібліотеки були не вікові, щоб бібліотека бачила читача, як він підростає, стає юнаком, дорослим», — говорить Ніна Бочарова.

Нині Ніна Бочарова працює в статусі бібліотекаря-організатора соціально-культурних масових заходів, бо бібліотека працює не лише, як читацький зал, а й як місце для розвитку, проведення навчальних заходів.

Від початку повномасштабного вторгнення, каже Ніна Бочарова, бібліотека для багатьох дітей стала домом, коли не працювали школи, сюди приходили, щоб об'єднатись, поспілкуватись та пережити тривожність.

Нині, в книгозбірні реалізовують багато проєктів, які спрямовані на різні вікові групи. Зокрема, люди старшого віку можуть прийти на навчання до інформаційного Хабу, оформити певні документи. У бібліотеці живуть папуги, з якими можуть бавитися найменші відвідувачі.

«Бібліотекар — це психолог, вчитель, артист, мама, вихователь, менеджер та бізнесмен у своєму роді, тому треба подумати, де знайти цю чи іншу книжку, домовитися з видавництвом, з письменниками, як отримати книжку дешевше», — говорить бібліотекарка.

Зі слів Ніни Бочарової, бібліотека постійно змінюється, розвивається і вже давно виходить за межі простої книгозбірні.

Читайте також: 

• Бібліотекар — це такий собі маленький «Google»: Оксана Ковальчук з Луцька про свою роботу
• Що читають у Луцьку: тренди в місцевих книгарнях і бібліотеках
• Бібліотеку імені Олени Пчілки у Луцьку перейменували