Виконував бойове завдання: серце старшого сержанта з Волині Юрія Янюка зупинилося на Куп'янському напрямку

Спогадами про Героя поділилося видання Слово правди

Юрій народився 30 листопада 1969 року у селі Скобелка Горохівського району. Через деякий час батько влаштувався фельдшером в одну із військових частин Володимира і забрав сім’ю до міста. Проживали вони у військовому містечку, тому хлопчина часто бував у батька у частині та спостерігав за його роботою.

З дитинства захоплювався військовою технікою, багато про неї читав та колекціонував вирізки з журналів про технічні характеристики зброї: стрілецької, артилерійської, хімічної, біологічної. Цікавився ходом військових конфліктів, які відбувалися у світі на той час.

У 1977 році Юра прийшов навчатись у середню школу № 2 (тепер ліцей № 2). Після закінчення 8-го класу вирішив стати фельдшером і вступив до Ківерцівського медичного училища. Закінчивши його, у травні 1989 року пішов в армію. На той час Україна була ще в складі СРСР, тож служити доводилось у різних його куточках. Присягу приймав у селищі Вапнярка Вінницької області, «учєбку» проходив у москві, далі службу продовжив на аеродромі в місті Енгельс. За іронією долі ось уже третій рік підряд саме звідти злітають ворожі літаки і бомблять міста і села України.

 – Юрчик був тихим, скромним, не метушливим, добрим і турботливим сином. Він не любив зайвих слів, виконував будь-яку роботу і був переконаний, що справжнього чоловіка красить справа, – розповіла мама Марія Ярославівна Янюк.

Хлопець вів здоровий спосіб життя. Він ніколи не курив, не вживав спиртне, любив піші прогулянки. Надавав перевагу спокійному відпочинку, його коло спілкувань складалося з однодумців, із якими відчував себе комфортно. Дуже багато читав, особливо любив історичну, військову літературу. А останні роки – фантастику.

Фельдшерського досвіду Юрій Янюк почав набувати відразу після повернення зі служби в 442-му вертолітному полку с. Жовтневе. Після розформування військової частини перевівся в артилерійський полк, у якому прослужив до 2002 року. Та коли й там розпочалися зміни, звільнився й влаштувався у санепідемстанцію лаборантом санбаклабораторії, де пропрацював дванадцять років.

2014-го перейшов у стоматполіклініку на посаду «брат медичний з фізіотерапії», а в лютому 2020-го, підписавши контракт з 14-ю ОМБр, поїхав у зону АТО у складі ПВЗ. Перебував у місті Мар’їнка Покровського району Донецької області. Уже тоді товариші по службі дали йому позивний «Док», що від слова доктор.

Повномасштабна війна застала Юрія в навчальному центрі Сухопутних військ ЗСУ імені князя Ярослава Мудрого  «Десна» Чернігівської області, де проходив навчання на бойового медика.У квітні 2024 року його перевели у 3-ю механізовану роту.

Юра телефонував кілька разів на тиждень, здебільшого робив це задля мами, аби та не хвилювалась, – поділився спогадами рідний брат Віталій. – Про те, як йому доводилося на страшній війні, розповідав скупо. Радів, що в нього хороший колектив та командир, який є професіоналом своєї справи. Йому довіряють, до нього прислухаються, а це головне на війні.

Юрій Янюк за весь час повномасштабного вторгнення тричі приїздив додому у короткострокову відпустку. У перші дні відсипався, допомагав брату в господарстві, вирішував деякі справи у військовій частині.

Коли я поцікавилась у сина, що вони там їдять, відповів, що у нього з побратимами харчів вистачає, а на сусідніх позиціях, коли постійні обстріли змінюються ворожими наступами, хлопці могли цілодобово не їсти. І коли він збирався повертатися з відпустки на фронт, то пекла багато різних смаколиків, аби міг ще й пригостити ними побратимів, та молилася за щасливе повернення, – поділилася спогадами мама Марія Ярославівна.

Того дня близько десятої вечора Юрій зателефонував брату і попередив, що його може не бути на зв’язку кілька днів, додавши, що переїздять на нове місце. Це була остання їхня розмова.

Бойовий медик 3-ого механізованого батальйону 7-ої роти польового відділу зв’язку 14-ї ОМБр імені князя Романа Великого старший сержант Юрій Янюк загинув від кульового поранення у голову 9 червня 2024 року на Куп’янському напрямку.

Тіло захисника повернули на рідну Володимирщину 12 червня. Поховали захисника з усіма військовими почестями  на Алеї Слави, що на Федорівському кладовищі.

Портрет Юрія розміщений на Алеї Слави Володимира, у бібліотеці школи, де навчався Герой, оформлений альбом і стенд пам’яті.

Людмила МАКАРЕНКО,

завідувачка бібліотекою ліцею №2 

Читайте також: 

• Два місяці вважався зниклим безвісти: батько трьох дітей з Волині загинув на Запорізькому напрямку
• Загинув у страшній ДТП: сержанту Нацгвардії з Волині навіки 22 роки
• «Не знімайте, хлопці, бронежилет і каску»: боєць з Волині після тяжкого поранення готується до нового життя