«Готові свідчити в суді про геноцид Росії проти українського народу»: подружжя лікарів з Маріуполя, що переїхали на Волинь

"Ми готові свідчити у Міжнародному суді про геноцид Росії проти українського народу", – кажуть Оксана та Кирило Кирсанови, які шість років працювали в обласній лікарні інтенсивного лікування Маріуполя.

Суспільному подружжя розповіли, як працювали в зруйнованому медзакладі та вибиралися з-під обстрілів.

Лікарка-анестезіологиня Оксана Кирсанова розповіла: з початку вторгнення медики в Маріуполі працювали на межі людських можливостей. Чоловік та жінка що дві доби змінювали один одного та допомагали пораненим.

З 12 березня російські окупаційні війська не випускали персонал з медзакладу вісім діб.

"Без вікон, в мінусову температуру, спали ми в коридорі, там облаштували собі місце. Хворі теж знаходились в коридорі. Прокидалися від нових авіаударів. Авіаудари були щодня. Ті вікна, які ми заклеювали, щоб було хоч трішки тепліше, зранку все розліталось. У вісім ранку знову привозили хворих, їх було дуже багато. Всі операційні працювали на декілька столів", – пригадує лікарка. Додає: в одній операційній робили по 30 операцій в день.

Оксана Кирсанова приймала пологи у жінок, яких перевезли з розбомбленого пологового будинку №2, який російські війська обстріляли 9 березня. Одну з пацієнток врятувати не вдалося.

"Жінка, її випадок став дуже резонансний. В неї був повністю роздроблений таз, відірване стегно, була в стані шоку. Ми намагалися її врятувати, але все безуспішно. Дитину яку хірурги одразу дістали, вона теж була без ознак життя", – розповідає лікарка.

Кирило Кирсанов – оперуючий лікар-уролог, але через війну підміняв травматологів та хірургів інших напрямків.

"В останні дні в нас ні медикаментів, ні антибіотиків, ні перев’язувального матеріалу, в нас не було, ні світла. Ми генератор обкладали мішками з піском, щоб він не постраждав", – каже чоловік. Коли обстрілами було знищене життєвонеобхідне устаткування – медперсонал був змушений залишити лікарню.

"Ми кожен день думали, що повинно якесь диво здійснитися, щось же повинно бути краще. А було все гірше і гірше. Ми повністю втратили надію. Ми коли покидали це місто, розуміли, що залишатися там не можна, що ми вже не допоможемо нікому, що ми безсилі, і був відчай", – пригадує Оксана.

Щоб вибратися з міста медики пішки подолали 20 кілометрів. "Ми пробігли під авіаударами, падали на землю, вставали, бігли далі, вибігли на трасу і нас підхопили небайдужі люди і вивезли з Маріуполя", – каже жінка.

Усе, що подружжя привезли на Волинь – документи та альбом з родинними знімками. У Оксани та Кирила в Маріуполі згоріла квартира. Попри це, каже Кирило, чоловік із дружиною мріють повернутися додому та відбудувати місто.