Ховали у простирадлах на шафі: розповіли про стан частини іконостасу, який спалив Павло Лебідь

Реставратор Артем Погрібний розповів про стан ікони «Таємна вечеря» XVIII століття, яку знайшли в одній із церков.

На свій вік, каже реставратор, а це найімовірніше вісімнадцяте століття, ікона зберіглася непогано. Не в останню чергу тому, що в роки вигнання з нею поводилися як належить. Зберігався образ в невеличкому храмі, - пише ТСН.

Нагадаємо, за словами очевидців, колишній очільник Успенського чоловічого монастиря Павло Лебідь, наказав замінити увесь бароковий іконостас у монастирі у Низкиничах (Нововолинська громада), бо, нібито, він був в аварійному стані. Ікона тоді дивом уціліла. Понад десять років вона пролежала на шафі у місцевому храмі. Згодом ікону «Тайна вечеря» XVIII століття передали в історичний музей Нововолинська.

«Пішли процеси трошки руйнування, шолушіння, відпадання ґрунту, фарбового шару, тріщина в дошці» - реставратор Артем Погрібний ретельно вивчає стан неймовірної знахідки.

Староста церкви Анатолій – один із тих, хто беріг реліквію, коли її видворили із сусіднього монастиря. «Зберігали ми її на цій шафі. Обмотали», - розповідає чоловік.

В покривалах ікона пролежала більше десяти років, місцеві хоч і не знали про історичну цінність ікони, зберігали її як могли. А от тодішній очільник Успенського чоловічого монастиря Павло Лебідь вважав інакше. Унікальний іконостас, стверджують очевидці, він наказав замінити, аргументував - що той в аварійному стані. Замість старого барокового іконостасу вирішив тоді поставити новий, в стилі дев’яностих - із позолотою.

Місцевий краєзнавець Юрій по ниточці збирає інформацію про ту давню сакральну пам’ятку. «По кутах біля самого іконостаса знаходилися по чотири барельєфи Адама Кисіля, які він повністю самостійно збив. Це практично був своєрідний комплекс, який між собою був чітко поєднаний. Гармонійно. І це дійсно майстерно було зроблено», - розповідає краєзнавець Юрій.

Історія втраченого іконостасу типова для церковних пам’яток того часу, розповідає місцевий священник отець Віктор. Раніше старі образи часто утилізували замість того, щоб реставрувати.

«Люди не бачили цінностей. Зараз ми бачимо, о Коднзелевич, Пінзель. Де той Пінзель в музеї взявся – на горищах церковних», - каже він.

Не лише на горищах, але й у підвалах - саме там віднайшли і царські ворота іконостасу, частиною якого був колись і цей образ. Воротам пощастило не так як іконі - через вологість вони дуже зіпсувалися. Проте частину воріт вже вдалося відреставрувати. Після закінчення робіт і самі вони, і ця ікона будуть зберігатися у музеї. Тут дуже сподіваються, що вдасться віднайти і інші частини втраченого іконостасу.