Пів століття присвятила медицині, а все життя — творчості: історія волинської вишивальниці

Її вишиті роботи, сповнені тепла й душі, стали не лише захопленням, а й важливою частиною родинної історії, яку вона передає наступним поколінням, розповіли в Шацькому будинку культури. 

Народилася вона у мальовничому селі Олтуш, зовсім недалеко від України. Дитинство її було непростим, у родині зростало четверо дітей, і вона як найстарша, змалку відчувала відповідальність. Попри всі труднощі, Валентина Олександрівна добре навчалася у школі, була відмінницею.

Обравши шлях служіння людям, вступила до Камінь-Каширського медичного училища. Згодом доля привела її у Шацьк, куди вона сама попросилася на роботу. Тут розпочалося її доросле життя: через рік вона вийшла заміж і знайшла свою опору та натхнення — коханого чоловіка, з яким живе у щасливому шлюбі 66 років. Як каже сама майстриня: «Бог дав нам прожити щасливе життя».

Її професійний шлях — це 49 років самовідданої праці у медицині. Вона працювала хірургічною медсестрою, операційною сестрою та акушеркою у пологовому будинку. Це роки великої відповідальності, людських історій, радості й тривог, але передусім безмежної відданості своїй справі.

Та поряд із медициною у серці Валентини завжди жило мистецтво. Перший раз вона взяла до рук голку й нитку ще в шкільні роки. Спочатку це були маленькі подушечки, прості вироби, але з часом захоплення переросло у справжню любов на все життя. Вона освоїла різні техніки, зокрема вишивку хрестиком та витончену техніку харденгер. Її роботи наповнені змістом, емоціями та теплом.

Коли Валентина Олександрівна вишиває, вона ніби творить власний світ гармонії, краси і спокою. У кожному стібку її думки, переживання, радість і любов. Вона зізнається, що вишивання дарує їй особливе емоційне піднесення, відчуття того, що вона створює щось справді прекрасне.

Окрім вишивки, вона дуже любить в’язати. Створювала шапки, шарфи, теплі речі для рідних. Має тонке відчуття кольору, вміє гармонійно поєднувати відтінки, надаючи своїм виробам особливого характеру.

Натхненням у житті для неї завжди був її чоловік, а найбільшою гордістю — діти та внуки. Валентина Олександрівна має двох доньок, чотирьох внучок і двох правнуків. Вона з любов’ю передає їм свій досвід, свої вміння і віру в те, що традиції потрібно берегти.

Ще одне захоплення майстрині—спорт. Вона активна, енергійна, любить рух і життя. А ще квіти, природу, поле, усе рідне і живе.Коли збудували власний будинок, хотілося прикрасити стіни чимось красивим, створити затишок. І саме так народжувалися її картини, які згодом перетворилися на велику творчу спадщину.

Валентина Олександрівна вірить, що традиція вишивання житиме й надалі. Що завжди будуть люди, які любитимуть це мистецтво, берегтимуть його і передаватимуть далі. А сама вона мріє залишити після себе пам’ять — теплу, щиру, справжню.

Читайте також:

• Майстриня з Волині пече короваї, які замовляють по всій Україні та за кордоном
• Виготовила уже понад тисячу їстівних композицій: лучанка створює зефірні букети на замовлення
• 13-річна лучанка готує мусові торти та японські моті