Не загубити себе в декреті: як волинянка почала заробляти на улюбленій страві
Пастилу Катерина Шворак уперше придбала для старшої доньки. Згодом вирішила приготувати її самостійно — спочатку у звичайній духовці, а пізніше придбала професійний дегідратор. Тепер жінка виготовляє не лише фруктову пастилу, а й чипси, цукерки та подарункові набори. Власну справу волинянка розвиває під час декретної відпустки, поєднуючи роботу з вихованням трьох дітей.
В інтерв’ю журналістам ВСН Катерина розповіла про перші експерименти з пастилою, труднощі виробництва під час війни, підтримку родини та плани на майбутнє.
До декретної відпустки Катя працювала вихователькою та у соціальній сфері. Хоча професійної кулінарної освіти не здобувала, готувати любила завжди: вдома пекла торти, готувала випічку та різні страви для родини.
Згодом до її кулінарних захоплень додалося виготовлення пастили, яке поступово переросло у власну справу.
Першу пастилу Катя спробувала у 2020 році, зацікавившись рекламою натурального смаколика без доданого цукру. Проте дитині він не сподобався, тому певний час жінка більше його не купувала.
Приблизно через рік вирішила дати пастилі ще один шанс. Цього разу пастила сподобалася не лише доньці, а й самій Каті та її чоловікові. Родина почала купувати її частіше, зокрема й на подарунки.
Одного вечора чоловік запитав, чи можна приготувати пастилу вдома. Катя відповіла, що це цілком реально, і наприкінці 2021 року вирішила спробувати власноруч. Спеціального обладнання тоді не мала, тому сушила фруктове пюре у звичайній духовці.
Першими дегустаторами стали друзі та знайомі. Катя пригощала їх пастилою, прислухалася до відгуків і вдосконалювала смак та консистенцію. А перед Новим 2022 роком отримала перші замовлення. Для цього навіть не довелося запускати рекламу — достатньо було опублікувати допис про своє захоплення у соцмережах.
«Я тоді виставила просто інформаційний пост про пастилу. І тоді вперше мене запитали, чи можу приготувати на продаж. Так почалася моя історія».
Зі збільшенням кількості замовлень Катя придбала побутову сушарку, а приблизно через пів року — професійний дегідратор. Так експерименти на домашній кухні поступово перетворилися на невелике виробництво.
Однак розвивати справу довелося в непростий час. Повномасштабне вторгнення Росії та народження другої дитини на певний період призупинили роботу. Син Катерини народився на світ на початку березня 2022 року, коли родина, як і багато українців, не знала, чи залишатися вдома, чи виїжджати у безпечніше місце.
У перші тижні війни Катя майже не займалася виготовленням пастили. Проте вже у квітні почали надходити нові замовлення, тож вона поступово повернулася до роботи та активнішого ведення сторінки у соцмережах.
З часом асортимент розширювався, але поєднувати виготовлення солодощів із материнством було непросто. Катя живе у Ковелі, а поруч немає бабусь і дідусів, які могли б регулярно допомагати з дітьми. Тому більшість домашніх обов’язків і догляд за малечею залишаються на ній.
Виготовлення пастили стало для Каті можливістю присвячувати час заняттю, яке приносить їй задоволення.
«Це мені подобається. Це так, щоб не загубити себе в декреті, поки вийду на роботу».
Рецептуру пастили Катя опановувала самостійно. Спочатку вона користувалася рецептами з YouTube, а згодом придбала спеціальний курс. Проте отриманих знань виявилося недостатньо, тому жінка продовжила самостійно вдосконалювати рецептуру.
Вона прагнула, щоб пастила була м’якою, пухкою, еластичною та мала яскравий колір. Для цього змінювала пропорції фруктів і ягід, перевіряла різні поєднання та спостерігала за результатом.
За словами Каті, універсального рецепта для всіх смаків немає. Кислі ягоди потребують інших пропорцій, ніж солодкі фрукти. Важливу роль відіграє й основа з продуктів, які містять пектин, зокрема яблук або бананів.
«Методом своїх спроб і помилок я вже виходила на той результат, який є в мене сьогодні».
Сам процес виготовлення пастили потребує часу. Одне завантаження дегідратора сушиться близько 15 годин. Спочатку Катя відбирає та очищає яблука, протушковує їх, а потім змішує пюре з фруктами або ягодами. Готову суміш розподіляє на десяти листах дегідратора, де пастила сушиться за температури 45–50 градусів.
Під час сушіння потрібно стежити за готовністю, адже краї можуть висихати швидше за середину. Додатковою проблемою стають відключення світла: якщо дегідратор зупиняється на кілька годин, пастила може прокиснути.
«Бувають різні непередбачувані моменти. Пастила сушиться, світло пропало на декілька годин — і все, її вже можна не досушувати, бо вона може прокиснути».
Окрему увагу Катя приділяє оформленню солодощів. Вона виготовляє з пастили трояндочки та інші квіти, які використовує для подарункових наборів. Ідеї знаходить у соцмережах, надихається роботами інших майстринь і пробує відтворювати їх власноруч. Такі декоративні елементи потребують додаткового часу, особливо під час виконання великих замовлень.
Окрім пастили, жінка готує фруктові чипси, яблучні смаколики з горіхами, цукерки та зефірне морозиво. Частину продукції виготовляє без доданого цукру.
Пастилу замовляють для дітей, на подарунки та для людей із певними обмеженнями у харчуванні. У таких випадках Катя уточнює побажання покупців щодо складу продукції.
Назва справи також має особисту історію. Сторінку, через яку приймає замовлення, Катя назвала на честь старшої доньки Софії.
Жінка довго обирала назву й хотіла, щоб у ній обов’язково було слово «пастила». На її думку, так потенційним покупцям було б легше знайти продукцію у соцмережах. Зрештою зупинилася на назві «Пастила Софії».
За роки роботи у майстрині з’явилися постійні покупці. Деякі замовляють солодощі вже протягом кількох років. Є й ті, хто купує продукцію для родичів за кордоном. Зазвичай її передають через знайомих або перевізників.
У розвитку справи Каті допомагають рідні. Чоловік заохочує її займатися улюбленою справою, а батьки долучаються до підготовки інгредієнтів: збирають і зберігають яблука, чистять горіхи та передають фрукти, коли мають їх у надлишку.
«Мій тато назбирає горіхів, лупить мені їх від шкірки, щоб я мала для тих яблучних печивок. Так само мені яблука збирають, зберігають».
Поступово виготовлення пастили перетворилося для Каті не лише на захоплення, а й на джерело доходу. Встановлювати найнижчі ціни на продукцію Катя не прагне. Під час розрахунку вартості враховує витрати на фрукти, електроенергію, роботу обладнання та власний час.
Для просування продукції жінка раніше замовляла рекламу у блогерів та пробувала бартерні співпраці. Нині більше зосереджується на власних відео й дописах у соцмережах. Водночас найкраще, за її спостереженнями, працюють рекомендації задоволених клієнтів.
Катя не планує зупинятися на досягнутому. Нині працює над новим продуктом — хрусткими пастильними чипсами без доданого цукру. Також хоче придбати додаткові дегідратори, щоб збільшити обсяги виробництва та швидше виконувати замовлення.
Не всі задуми вдається реалізувати одразу, проте Катя продовжує працювати над новими виробами. На власному досвіді вона переконалася, що для початку справи не обов’язково мати професійне обладнання чи ідеальні умови.
«Не потрібно відкладати своє щось на потім, не робити інстаграмної картинки, бо всі хочуть, щоб зразу все було ідеально. Але так не буває.
Раджу не боятися насамперед бути собою. І не чекати ідеального моменту, бо він може і не настати».
Читайте також:
- Торти, моті та зефір: як школярка з Луцька перетворила хобі на заробіток
- Від невдалого торта до 151 тисячі підписників: історія кулінарної блогерки з Волині
- Луцьк пахне мені дитинством: як ілюстраторка Ольга Сокол закохує інших у місто