«Кримська Бандерівка»: історія 19-річної акторки з Севастополя, яка вже 5 років мешкає у Луцьку

«Кримська Бандерівка»: історія 19-річної акторки з Севастополя, яка вже 5 років мешкає у Луцьку

Акторці Волинського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка Дарині Нідзельській – 19 років. Дівчина переїхала до Луцька 5 років тому із Севастополя. Коли розпочалася повномасштабна війна, й думки не мала повертатися у Крим. Знайомі кликали, та Дарина закохалася у Волинь.

Її історія – у відео театру. ІА ВолиньPost подає текстовий варіант інтерв’ю.

Далі – пряма мова Дарини.

«Я народилася в Старокостянтинові. Там я прожила тільки один рік. Потім переїхала до Севастополя, там прожила 11. Потім, як окупували Крим, на певний час переїхали в Київ у село, а потім переїхали у Миколаїв. 400 метрів від моря ми жили, а з балкону завжди було видно гори. В мене там всі друзі залишились. Там, у Криму.

Найяскравіший спогад, напевно, – ТЮГ (театр юного глядача – ред.), в який я ходила. Остання вистава, яку зіграла там, – «До свидания, овраг». Там про собак, я грала мишку. Якраз у той день окупації Криму мала грати...

В українську школу ходила. Вона, напевно, була одна така. Там навіть українську мову викладали російською. Ну, вчителька просто російською говорила, але текст читала українською мовою. Ніхто нічого про це не говорив. У Севастополі не було українських театрів, тільки російські. А, і ще згадала, як у ТЮГ ми з однокласницею робили математику, а там вправи українською написані. І наш викладач каже: «Фу, нє гаварітє етім язиком, ідітє вийдітє туда на карідор».

Я збиралася якраз у ТЮГ і тут тато швидко «залітає» з чемоданами: «Війна почалась». Я нічого не розуміла, бо маленька була. Тільки свої іграшки зібрала, а мама – речі. Ми виїжджали, і там уже їхали танки. Як ми сідали в потяг, нам палками стукали «сєпари».

Я навіть відпочивати туди не поїду. Бо я закохана в Луцьк. Я завжди так кажу: «Я в Луцьк приїхала – в Луцьку і помру».

Коли була в садочку, розмовляла виключно українською мовою, адже батьки україномовні. Через це мене вигнали звідти. Ми перейшли в інший садочок. Там я вже злякалась і говорила тільки російською. Всі 15 років проговорила з батьками і в школі російською. В Севастополі, коли мама до мене дзвонила і говорила українською, я відповідала російською, бо мені було соромно, що хтось почує.

9 травня на День перемоги були українські прапори, але й були георгіївські стрічки. Нам завжди їх видавали у школі, я навіть просила маму, щоб мені їх купили. Я не можу сказати, що вони всі були за Росію. Але постійно приїжджали російські співаки, Путін міг приїхати, Янукович. Російські прапори – скрізь, ялинку прикрашали у колір російського прапора. У Криму українською культурою і не пахнуло. Нічого, напевно, українського не було. Крім тієї військової частини, де ми жили. Там навіть українські прапори висіли. Татові побратими українською з ним спілкувалися. А як Крим окупували – опинилися на тому боці (на боці Росії – ред.) відразу. Були такі, що писали, чого ти не залишилась у Криму, мовляв, тут добре, не бомблять, як вас. Я відповідала, що вибрала Україну.

Як прийшла вчитися, думала російською мовою. Через це звуки якісь були не такі, закінчення. І Світлана Леонідівна завжди мене перевчала: «Думай українською, тобі ж так легше буде». І таки перевчила. Тепер я українською думаю й із закінченнями все добре. Дякую Світлані Леонідівні (усміхається – ред.).

Своя сім’я, своя родина (у театрі – ред.). З деякими людьми я дуже здружилася. З своєю гримеркою… У мене там такі люди, що не можу тепер… Плани на майбутнє? Думаю, що поки буду тут, у театрі. Може, колись якесь звання буду мати. Дай Бог (усміхається – ред.). Мати свою власну хату, діточок, як на небі зірочок. Хочу трьох: дві дівчинки і одного хлопчика. Думаю, Крим колись буде наш, дай Бог. І надіюсь, що скоро буде мир».

Читайте також:

 

 

Можливо зацікавить

Після довгих місяців невідання «на щиті» на Волинь повертається Герой Михайло Сумар

Після довгих місяців невідання «на щиті» на Волинь повертається Герой Михайло Сумар

18 місяців вважався зниклим безвісти: війна забрала життя Героя з Волині Миколи Пеприка

18 місяців вважався зниклим безвісти: війна забрала життя Героя з Волині Миколи Пеприка

Овдовіла дружина, без батька залишилися донечка: на Волині в останню дорогу провели Героя Миколу Комарова

Овдовіла дружина, без батька залишилися донечка: на Волині в останню дорогу провели Героя Миколу Комарова

«Це якась наруга над загиблим!»: сімʼї Героя з Луцька двічі виготовили бракований пам'ятник

«Це якась наруга над загиблим!»: сімʼї Героя з Луцька двічі виготовили бракований пам'ятник

Анастасія Бубало з Луцька підкорила тенісні корти Європи
відео

Анастасія Бубало з Луцька підкорила тенісні корти Європи

Зупинили, затримали, повезли в ТЦК: на Волині суддя з’ясовував, що накоїли патрульні
відео

Зупинили, затримали, повезли в ТЦК: на Волині суддя з’ясовував, що накоїли патрульні

«Час не лікує»: у Луцьку розгорнули 40-метровий «Прапор пам’яті» загиблих захисників України
відео

«Час не лікує»: у Луцьку розгорнули 40-метровий «Прапор пам’яті» загиблих захисників України

У Луцьку першокласники з пільгових сімей отримали свої перші шкільні портфелі

У Луцьку першокласники з пільгових сімей отримали свої перші шкільні портфелі

У Луцьку на ринку зросли ціни на сало: скільки коштує тепер та причини здорожчання

У Луцьку на ринку зросли ціни на сало: скільки коштує тепер та причини здорожчання