Загинув, повертаючись із свого першого бойового завдання: молодому волинянину просять присвоїти нагороду

Відповідну петицію на сайті Президента України зареєструвала Марина Кухтей.

У перший день вторгнення російських військ в Україну відповідальний і готовий мчати на порятунок інших, тоді ще дев’ятнадцятирічний юнак, пішов із документами до ТЦК, навіть не сказавши рідним про свій намір. Його душа відчула обов’язок стати на захист Батьківщини, незважаючи на проблеми із зором. Максимові у призові було відмовлено, однак це лише зміцнило його непереборне бажання піти воювати, пише газета «Полісся».

У 2024 році Максим одружився зі своєю судженою Марією. Цей день для нього став найщасливішим у житті, адже нарешті він зміг офіційно і перед Богом оформити стосунки з коханою, з якою мріяв будувати міцну родину. Невдовзі у подружжя народилася донечка Мирослава. Пропри радість від особистого благополуччя, Максим залишався непохитним у своєму рішенні йти захищати країну. Тож він дотримався свого прагнення служити. Він пішов у липні 2025 і став добровольцем 10-ї гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». Для Максима це був усвідомлений вибір – поставити обов’язок перед родиною та країною вище власного комфорту і безпеки. Любов і відповідальність сплелися з патріотизмом. Тримаючи чоловіка за руку, Марія шепотіла: «Я вірю тобі і знаю, що ти зробиш усе можливе, щоб повернутися живим»…

Не зважаючи на відсутність бойового досвіду, незвичну дисципліну і суворі будні фронту, Максим показав себе здібним і кмітливим воїном. Усе, чому навчали на полігоні, він засвоював із дивовижною швидкістю. Стріляв точно, діяв зосереджено, ніби він усе життя до цього готувався.

«Коли Максим вирушав на фронт, нашій донечці було кілька місяців. Він мріяв побачити, як вона зробить перші кроки, почути її перші досягнення. Але війна забрала в нього цю можливість. Наша крихітка буде чути розповіді про свого хороброго татка — сміливого воїна. Мій чоловік вже ніколи не зможе пригорнути донечку, зате він залишив їй найцінніше, що міг — приклад любові до Батьківщини, сили духу, яку вона неодмінно колись відчує у своїй крові», — зітхає молода вдова Марія.

Життя бійця обірвалося 16 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання в Донецькій області. Максим загинув, повертаючись із свого першого бойового завдання. Веселий і усміхнений небесний янгол тепер дивитиметься зі світлини з тією ж ніжністю, з якою обіймав свою сім’ю в останній зустрічі. У листопаді воїну мало б виповнитися 23, а ще подружжя могло б святкувати свою першу річницю шлюбу. Та життя воїна обірвала війна, забравши дорогоцінні миті і спільні радощі.

Підтримати петицію можна за посиланням.

Читайте також:

• Сини більше ніколи не побачать тата: волинянину просять присвоїти державну нагороду
• На світанку після загибелі дав про себе знати уві сні. Спогади про полеглого захисника з Волині
• «Вони діти, але такі дорослі»: історія волинянина, який втратив 20-річного сина на війні