Маленький син ніколи більше не побачить тата: на Волині попрощалися з Героєм Миколою Мясковським

Про це повідомили в Рожищенській громаді.

Біля пам’ятного знака Борцям за волю та незалежність України у Рожищі відбулася громадська панахида. Востаннє віддати шану Герою, уродженцю Хмельниччини, котрий проживав з сім'єю у Рожищенській громаді, приїхали рідні, зійшлися знайомі, односельці, військові, очільник громади Вячеслав Поліщук, духовенство, небайдужі жителі громади, яким болить втрата кожного українського Героя. І біль цей спільний, до сліз, до розпачу, до крику, що виривається назовні риторичним: «Скільки ще молодих життів забере ця клята війна?!»

Біля домовини, вкритої національним стягом, згорьовані батьки, сестра, у невимовному смутку молода дружина Катерина, котра залишилася вдовою з чотирирічним синочком на руках. Їхнє кохання з Миколою зародилося у мирний час, було сповнене надій та планів на майбутнє. Вони створили сім'ю, тішилися народженням сина. Микола прижився на малій батьківщині дружини, його прийняли за свого у Пожарках, бо був щирим, відкритим у спілкуванні, працьовитим, завжди готовим прийти на допомогу. Волинь стала для нього рідною.

«Я тішилася, що син має хорошу сім'ю, друзів. Микола не раз казав: «Я вже - волиняка», - згадує спілкування з сином матір Героя.

З початком повномасштабної війни Микола Мясковський допомагав нашим військовим, волонтерив, а у жовтні минулого року був мобілізований та став у стрій захисників України.

Микола Мясковський був командиром відділення технічного обслуговування бронетанкової техніки, взводу технічного забезпечення, мотопіхотного батальйону однієї з військових частин Збройних сил України.

Зовсім нещодавно Миколі вдалося вирватися у відпустку, до родини. Не відходив від татка у ті дні маленький синочок. Та швидко спливли відведені на відпочинок дні, прийшов час повертатися до побратимів. І якось в одній з розмов з дружиною, ніби щось передчуваючи, Микола зауважив, що якщо станеться біда, то хоче бути похованим на волинській землі.

Молодший сержант Микола Мясковський до останнього подиху був відданий військовій присязі на вірність Україні, боронив рідну землю та загинув 26 жовтня 2025 року внаслідок удару балістичною ракетою «Іскандер» поблизу населеного пункту Водолазьке Синельниківського району Дніпропетровської області.

Після громадської панахиди велелюдною процесією тіло загиблого воїна Миколи Мясковського провадили до храму Архістратига Михаїла у Рожищі, де відспівали Героя.

Дружина та батьки загиблого виконали волю Миколи Мясковського.

Пожарки зустрічали Героя встеленою зеленню та квітами дорогою, національними прапорами та велелюддям, віддати останню шану односельцеві вийшли від старого до малого.

Спільна молитва, останнє прощання на обійсті, що стало рідним, і під звуки оркестру та церковні піснеспіви Миколу Мясковського провадили в останню земну дорогу.

Залпи військових розірвали тишу осіннього неба, коли холодна земля приймала зболене тіло Героя на вічний спочинок.

Редакція ВСН висловлює співчуття родині захисника. Вічна шана і слава Герою!