Машиніст, автомеханік і офіцер: історії бійців «Сталевої Сотки», які захищають Україну

Микита «Соломон» із Полтави, Руслан «Бек» із Волині та Андрій «Росомаха» з Хмельниччини – військовослужбовці 3 механізованої роти 100 окремої механізованої бригади. Попри різний життєвий шлях, сьогодні їх об’єднує спільна мета – захист України та боротьба за її майбутнє.

Про бійців розповіли на фейсбук-сторінці 100 бригади.

«Соломон» (так звали дідуся Микити) родом з Полтави. У цивільному житті працював машиністом електропоїзда. Також має 11 років спортивного досвіду в бойовому мистецтві дзюдо. Є кандидатом у майстри спорту і багаторазовим призером чемпіонатів України та Європи.

До лав «Сталевої Сотки» Микита став добровольцем на початку липня 2025-го. Свій вчинок пояснює не лише особистими патріотичними переконаннями, а й потужним родинним прикладом – на той час Україну вже захищали рідні й дорогі нашому «Соломону» люди.

Протягом року Микита пройшов шлях від солдата-піхотинця – до головного сержанта взводу/командира відділення. Воював у Плещіївці, Іванопіллі, Костянтинівці…

Вдома на свого «Соломона» із нетерпінням чекають дружина Тетяна та дворічна донечка Злата.

Руслан на псевдо «Бек» (це прізвисько одержав ще в юності за феноменальну смаглявість) родом із міста Ківерці, що на Волині. Проте виріс у сусідньому Луцьку.

Навесні 2014-го, як тільки почалася російська агресія, Руслан рвався до війська. Проте дружина Наталя відмовила, адже їхньому сину Макару на той момент було заледве пів року…

…Щоправда, подружжя «уклало угоду»: якщо розпочнеться вже «велика війна» – Наталя не заперечуватиме проти того, аби Руслан став до лав ЗСУ. Вранці 24 лютого 2022-го року вона виконала свою обіцянку: власноруч зібрала чоловікові наплічник, з яким він попрямував до ТЦК.

До речі, як професійний автомеханік та керівник СТО, «Бек» ще з 2015 року активно долучався до допомоги Силам оборони. Разом із колегами вони регулярно виїжджали на схід України, де впродовж кількох тижнів ремонтували автівки для тодішнього «Правого сектора».

Руслан п’ятий рік служить у «Сталевій Сотці» – нині на посаді командира бойової машини/командира відділення. Тим часом у Луцьку на нього чекає дружина і син – до речі, Макару невдовзі виповниться вже 13 років. Також чоловік має доньку від першого шлюбу – Софія разом зі своєю мамою проживають у Нідерландах.

А ось Андрій на псевдо «Росомаха» родом із села Ломачинці, що у Віньковецькій громаді на Хмельниччині. У 2014-му, коли почалася російська агресія, хлопцеві було лише 10 років і він вчився в четвертому класі. Пригадує, як на уроках вони тоді малювали листівки для бійців АТО…

…За кілька років Андрій і сам вирішив стати військовим. Два роки навчання у Кам’янець-Подільському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. Згодом – чотири роки у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, що у Львові.

У червні 2025-го молодий офіцер потрапив на службу до нашої 100 омбр, де відразу обійняв посаду командира взводу. До речі, позивний «Росомаха» він одержав ще у курсантські часи: під час стажування на полігоні його так «прозвав» досвідчений сержант, звернувши увагу на хорошу фізичну форму хлопця та його впевнені дії у будь-якій ситуації.

На Хмельниччині «Росомаху» чекає мама – Вітослава Вікторівна. А у Львові – кохана дівчина Діана (до речі, родом вона із Донеччини – споконвіку українського краю, за який уже понад рік б’ється і її Андрій).

Полтавець «Соломон», волинянин «Бек» і подолянин «Росомаха» – відважна трійця бійців «Сталевої Сотки», яка впевнено нищить московитську наволоч, виборюючи світле майбутнє для України.

Читайте також: