Мав приїхати у відпустку, а повернувся навіки «на щиті»: на Волині попрощалися з Героєм Олександром Маслом

Олександр Михайлович народився 16 грудня 1981 року в Ковелі. Закінчив ЗОШ №7, згодом — ПТУ №7, де здобув професію електрозварника. У школі був відкритим, дружелюбним, активним і наполегливим. Займався спортом, відвідував секцію боксу. Про це повідомляє Ковельська громада.

Після проходження строкової військової служби влаштувався водієм у ТОВ «Ковельський хлібокомбінат», де пропрацював 16 років.

У 2003 році Олександр познайомився зі своєю майбутньою дружиною Аллою. Через місяць молоді люди подали заяву на одруження. Невдовзі створили сім’ю.

Олександр почав облаштовувати власне обійстя. Мама пригадує: коли синові було сім років, він допомагав на будівництві їхнього дому — носив розчин у маленькому відерці й повторював, що матиме тут власну кімнату. Згодом він власноруч добудував частину будинку до тієї кімнати, яка йому дісталася. Подружжя оселилося поруч із батьками.

У 2008 році в сім’ї народився син Володимир, якому зараз 17 років. Попри постійну зайнятість, Олександр завжди знаходив час для сина. Щоб він займався спортом, змайстрував йому перекладину для підтягувань. Володя казав: «Треба дорости до тата!». У цих словах — не лише про зріст, а й про характер батька, його силу, працьовитість, відповідальність і турботу.

2 липня 2025 року Олександра мобілізували до лав Збройних Сил України. Він часто телефонував і писав мамі та дружині, проте був небагатослівним. Виконував бойові завдання на складних ділянках фронту — на Херсонщині, Дніпропетровщині та Донеччині. Саша ніколи не скаржився на важкі умови, завжди заспокоював рідних словами: «У мене все добре».

Олександр був витриманим, відповідальним і відданим службі воїном. Восени він майже місяць перебував на позиціях, адже не було можливості провести ротацію.

За мужність і відвагу, виявлені у захисті країни, 27 листопада 2025 року його нагороджено відзнакою Президента — медаллю «За військову службу Україні».

Після 20 лютого в Олександра мала бути відпустка. Він планував поїхати додому, до рідних, які дуже чекали на зустріч. 22 лютого надіслав повідомлення сину та дружині, що їде у відрядження...

Свій останній бій механік-водій механізованого відділення механізованої роти військової частини А4574, солдат Олександр Михайлович Масло прийняв 24 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Пискунівка Краматорського району Донецької області.

Поховали Захисника на Алеї Героїв міського кладовища.

Редакція ВСН висловлює співчуття родині захисника. Вічна шана і слава Герою!