Мав «золоті» руки - вмів робити все: спогади про Героя з Волині Вадима Куницького

Про нього розповіли Історії полеглих воїнів України у фейсбуці.

За час проходження військової служби Вадим зарекомендував себе виключно з позитивної сторони. Функціональні обов’язки виконував відмінно, користувався авторитетом серед колег по службі.

Вадим народився 14 квітня 1992 року в селі Древині Волинської області. У 2009 році закінчив загальноосвітню школу № 2 смт Іваничі Волинської області. У цьому ж році вступив до Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова, який закінчив у 2015 році та отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Математика», здобув кваліфікацію викладача математики, вчителя інформатики, адміністратора комп'ютерних систем. У 2013-2017 роках працював вчителем математики СЗШ № 35 м. Києва. З 2017 року викладав інформатику у спеціалізованій школі №254 Святошинського району міста Києва. Святошинська освітянська родина пишається тим, що працювали разом з Вадимом Петровичем, вчителем-професіоналом, відвертою, щирою людиною, душею усього колективу. Саме так про нього відгукуються колеги в школах №35 та № 254, де він працював. «Для нас Вадим Петрович - Герой, який загинув, захищаючи Україну».

Вадим здобув і другу вищу освіту за спеціальністю «Освітні вимірювання», мав кваліфікацію керівника закладу із оцінювання якості освіти.

У вільний час створював вироби з дерева, вишивав картини бісером. Він мав «золоті» руки - вмів робити все. Не боявся жодної важкої праці. Любив їздити на велосипеді. Певний період займався розведенням голубів та папуг.

Під час повномасштабної війни Вадим був призваний на військову службу по мобілізації 17.07.2022 року Володимир-Волинським РТЦК та СП Волинської області. Впродовж 4-х тижнів пройшов навчання у Великій Британії. При поверненні на Україну став бійцем 46-ї окремої десантно-штурмової бригади. Обійняв посаду стрільця-снайпера 1 аеромобільного взводу 8 аеромобільної роти 3 аеромобільного батальйону військової частини А4350.

«За своє коротке життя Вадим встиг подарувати всім нам свою любов, свою ніжність, свою дружбу. Він був найкращим сином та онуком, був прекрасним старшим братом. Для мене він був і є єдиним коханим та найдорожчим чоловіком, для нашої донечки - люблячим та турботливим, найкращим татом. Вадим мав особливе почуття гумору, завжди був на позитиві. Був вірним та надійним другом, завжди і всім був готовий прийти на допомогу.

Куницький Вадим – був справжнім чоловіком, сміливим, мужнім воїном, борцем та патріотом, який без вагань став на захист України. Був прикладом мужності і відваги для інших чоловіків.

Вадим був світлою, доброю людиною з відкритим серцем і незламною вірою в життя. Він був розумний та кмітливий, порядний та принциповий, чуйний та доброзичливий, життєрадісний, енергійний та завжди веселий, жартуючи, піднімав настрій оточуючим, не давав можливості сумувати, вмів підбадьорити. Вадим мав багато планів на майбутнє, цінував всіх свої рідних, дуже любив своїх батьків та рідних братів, обожнював нашу донечку. Я пишаюсь своїм чоловіком, я за все вдячна йому, безмежно люблю його, довічно буду сумувати за ним», – розповіла дружина загиблого Оксана Куницька.

«Він був людиною щирою і неймовірно доброю. Для мене, як для брата, він був прикладом. Завжди вчив цінувати те, що маємо. За його життя від нього був лише оптимізм. У нашій родині Вадим завжди показував, що немає цілей, яких не можна досягнути, і доводив нам, що разом ми – сила. Показував усім, що всі проблеми можна вирішити швидко і легко. Любив, люблю і буду любити свого рідного брата», – додав Богдан Куницький.

Розпорядженням Київського міського голови Куницький Вадим Петрович посмертно нагороджений медаллю «Честь. Слава. Держава» за мужність, патріотизм та високу громадянську позицію від громадян міста Києва.

Поховали Вадима у рідному селі Древині на Волині.

У нього залишились батьки, брати, дружина та 6-річна донечка.

Читайте також:

• Повернувся з-за кордону, щоб захищати Батьківщину: історія Героя з Волині, який більше року вважався зниклим безвісти
• Без батька залишилися син та донька: на Волині навколішки зустріли полеглого Героя Антона Скаршевського
• «Не була на балконі, бо його немає»: рідні загиблої від «Шахеда» у Києві волинянки розповіли про неї
• Війна розлучила назавжди: історія загиблого воїна з Волині